Глава 8

Глава 8

У якій пояснюється, чому для деяких людей набагато важливіше висловитись самим, ніж послухати, що їм скажуть. Навіть якщо вони (ці люди) поставили питання самі. Дивно, правда? А також… Чому «кава в ліжко» - це не завжди панацея від усіх бід, чому грати у безневинні ігри корисно у будь-якому віці. І в не безневинні ігри - теж. Чому письменники пишуть книги, а копірайтери - тексти. І чому відвертість не може бути розмінною монетою за жодних обставин.

Я прокидаюся з думкою про те, що ми з тобою не дуже підходимо один одному, бо нам потрібні різні речі. З віком розумієш, що речі, які не потрібні, також треба враховувати. Людей об'єднує чи поділяє, зокрема й те, що їм не потрібне.

Це про цінності?

Потрібно розповісти про це моїй подрузі Соні. Вона настільки підсіла на тренінги особистісного зростання і так розчарувалася в них, що почала сама їх проводити… При цьому квитки на її заходи вона продає тільки тим, у кого «добрий смак». Черга стоїть. Молодець, Соня!

Не провокуйте дурнів. Не доведеться з ними сперечатися.

Боже, якими ми були наївними…

Так-так, є такі люди... Які дуже люблять висловитися на тему, що в тебе в житті не так. При цьому їм байдуже, чи цікавить тебе їхня думка чи ні. Вони хочуть сказати. І, якщо ти, намагаючись дотримуватися хоч якихось пристойностей, просто мовчки їх вислуховуєш, нічого не доводячи, то... Вони починають обурюватися. "А чого це ти?". Причому це питання - дуже багатозначне.

А чого це ти заперечуєш?

А чого це ти не заперечуєш?

А чого це ти погоджуєшся?

А чого це ти не погоджуєшся?

Хоча насправді…

Їм не важливо - заперечуєш ти чи погоджуєшся. Їм важливо сказати своє. І отримати ту реакцію, яку вони розраховували. А розраховували вони, як правило, на те, щоб ти відчув «О, як же він має рацію!». І не просто сказав, а прийняв їхні слова ЩИРО, без лицемірства.

Коротко кажучи, саме з такими, як завжди, сумбурними думками я прокинулася і... Побачила на столі букет бузку. Ні, не просто букет. Віник! Але такий собі просто чарівний віник. Вона була махрова, соковито-мокро-лілова і сповнювала кімнату духом якоїсь первісної пристрасті.

Ти знаєш, чим мене можна взяти!

Я підскакую і висну в тебе на шиї.

О, коханий…

Ти вкладаєш мене назад. Ти хочеш насолодитися собою у всій красі.

Кава у ліжко.

Лише як шість років я пояснюю тобі, що для мене «кава в ліжко» - це не знак уваги, а стереотип, створений кількома поколіннями радянських жінок, які дивилися на «західні» стосунки та мріяли про щось таке-таке. Секс не показували, тому залишалася лише «кава в ліжко». Ха-ха…

Крім цього, я люблю пити каву з цигаркою, а курити в ліжку - негігієнічно та небезпечно. Ну і нарешті я люблю спочатку почистити зуби, а потім уже пити каву. Не можу ж я ранком встати раніше, почистити зуби, покурити на балконі, а потім стрибнути в ліжко, щоб дочекатися від тебе такого шикарного жесту, як «кава в ліжко».

Я вже пояснювала.

Але... Ти хотів мені зробити приємне.

Ну що ж…

Доведеться наслідувати приклад подружки Соні. У її промові завжди відчувається добре підготовлена ​​природність та правдивість. Знаєте, як у недорогому чаї - настільки натуральний аромат та смак, що аж очі ріже.

О, коханий…

Ти сідаєш на край ліжка і дивишся на мене люблячи. Кава майже холодна, і страшно хочеться курити, але я заплющую очі від задоволення:

- Це просто чарівно!

А, може, ми з тобою щось робимо неправильно? Ти - кажучи мені компліменти щодо красивої сукні, коли ти впритул не бачиш, що на мені надіто, а я - кажучи «це чарівно» у той час, як мені просто хочеться встати та почистити зуби?

Яким потрібним, важливим і небезпечним є слово "треба". Не применшиш значущість… Проте… Просто треба? А потім розберемося кому та навіщо? Чи немає тут деякої нелогічності?

Що це у тебе на мордочці?

Крем для зволоження шкіри.

Ти тепер будеш зволоженою жінкою?

Ні. Лише жінка зі зволоженою шкірою.

Не щоразу мені хочеться грати у гру слів. З тобою… Особливо щодо зволоження шкіри. Може мені й справді краще писати книги про дівчаток для дівчаток від дівчинки? Купуйте книгу до своїх нових туфельок!

До нових черевичків на танкетці або просто на низькому ходу.

О, маркетинг!

Яка складна у тебе архітектура!

Архітектором модничати особливо важко. Наприклад, кілька років тому в моді були так звані багаторівневі стелі. Ну і? Зараз це вже не модно... Чи легко перебудувати стелю? Чого не скажеш про моду взагалі. Купити нові черевички набагато простіше, ніж перебудувати конструкцію ліфта. Хоча… Для кого як…

На жаль. Ми не можемо наказати ні собі, ні іншим - не відчувай. Можна сказати. Можна спробувати переконати. Можна спробувати змусити. Можна вдати, що не відчуваєш. Але… Все це буде лише вигляд…

Я віддаю, але мені шкода віддавати... Що робити?

А ось тут набирає чинності закон реакції оточення. Тобі шкода, і ти не повинна нічого з цим робити. Але оточення може долити олії у вогонь, а може - приглушити полум'я. Порівняй дві реакції:

- Мені теж було б шкода. Але ти молодець, що віддала.

Або

- Чим із таким обличчям віддавати, так краще залиши при собі.

Погодьтеся, це різні речі, чи не так?

- Які плани на сьогодні? - Запитуєш ти, - зустрічаєшся з твоїми подружками?

У нас із тобою мало друзів. Вірніше, навіть так: друзів у нас практично немає взагалі, а те, що є - приятелі та приятельки. І - їхні дружини, чоловіки, знайомі та тимчасові чоловіки-жінки. За цим цікаво спостерігати, але - і ти, і я любимо дотримуватись кордонів, тому наша компанія - це компанія не друзів, а приятелів.

І приятельок.

- Так, - я, нарешті, домучуваю твою чудову «каву в ліжко», - Ти під'їдеш після роботи?

- Звісно! - Усміхаєшся ти, - Є прохання. Чи можна я надіну старі кросівки? Тобі не буде соромно за мене?