2

Теплий літній вечір неквапом, опускався на землю, коли Андрій нарешті дістався до санаторію-готелю з невибагливою назвою «Околиця». Довга непоказна будова, загублена серед струнких карпатських сосен і ялин. Від її стін складених з товстих потемнілих від часу дерев'яних колод здавалося, просто віяло древністю. Саме тут якщо вірити Інтернету і був два дні тому вбитий Володимир.  

Залишивши машину біля входу, чоловік рішуче увійшов до готельного вестибюля, і, підійшовши до чергового адміністратора, ввічливо поздоровався:

– Доброго вечора, шановна.

«Шановна», невисока огрядна тітка, окинула його з ніг до голови байдужим поглядом і достатньо недружньо відповіла:

– Добрий вечір.

– Чи можу я поселитися у вас на декілька днів?

– Місць немає, – коротко буркнув адміністратор.

– А якщо гарненько пошукати, – запропонував Андрій, підкріплюючи своє прохання десятидоларовою купюрою.

Жінка моторно заховала гроші собі за пазуху, потім декілька хвилин напружено морщила лоб і, нарешті, опустивши очі, глухо вимовила:

– Ну, взагалі-то у нас є один вільний номер тільки навряд чи він вам сподобатися.

– Чому?

Адміністратор трішки зам'ялася, а потім ледь чутно відповіла:

– Позавчора там було здійснене вбивство.

– І все? – награно-веселим тоном поцікавився Андрій. – Якщо причина тільки в цьому, то я згоден. Поселяйте.

Жінка з жалем поглянула на хлопці, очевидно вважаючи його безстрашність великою дурістю, і взялася неквапливо заповнювати якісь документи. Коли з формальностями було покінчено, огрядна тітка, важко дихаючи, провела Андрія в його номер, не замовкаючи під час шляху ні на секунду:

– Тут взагалі-то трапилася якась чортівня. Чоловіка, який жив в цьому номері щось буквально порвало на шмаття. Слідчий як побачив це страшне видовище, навіть знепритомнів. Ми тільки після декількох годин змогли відмити все від крові. Але ви не переживайте в кімнатах вже все прибрано і чисто.

Безустанне базікання адміністраторки вже почало діяти Андрію на нерви, тому він з полегшенням зітхнув, коли за балакучою тіткою закрилися двері і він нарешті залишився один. Уважно оглянувши, нічим не примітний готельний номер, чоловік витягнув мобільний і після секундного вагання включив телефонний апарат.

Практично миттєво пролунав телефонний дзвінок і, прийнявши виклик, Андрій почув в трубці тривожний дівочою голос:

– Алло, Андрій! Де ти пропав? Ми вже почали тривожитися за тебе? Дізнався щось про Володимира?

– Леся, заспокойся. Зі мною все гаразд. Я зараз знаходжуся в готелі, де був убитий наш командир. Нічого конкретного поки що не виявив, але є підозри, що тут замішані наші «підопічні». Зараз зроблю повний спектральний аналіз приміщення і пошукаю зразки тканин, що збереглися. Всю зібрану інформацію негайно перешлю тобі електронною поштою.

– Добре. Тільки будь обережним. Тарас і Богдан вранці виїжджають до тебе на допомогу.

Андрій хотів, було спочатку відмовитися від запропонованої допомоги, але потім передумав. По-перше, його товариші цього б не зрозуміли, оскільки зайва самостійність в їх загоні ніколи особливо не схвалювалася. По-друге, до приїзду колег з групи у нього все одно залишалося практично ціла доба, за яку чоловік сподівався досягти певних результатів в своєму розслідуванні. Тому, швидко попрощавшись з Лесею, Андрій нетерпляче взявся за роботу.

За годину ретельні дослідження чоловіка були закінчені. Як він і припускав експерти-криміналісти, і готельний персонал знищили більшість слідів того, що трапилося в номері. Але за допомогою хитромудрих електронних сканерів і власного чуття йому все ж таки вдалося знайти деякі свідоцтва тієї кривавої трагедії. І поки компактний, але потужний ноутбук переробляв одержані дані і відсилав їх в штаб-квартиру Братерства, Андрій прийняв душ і переодягнувся. Час було ще досить раннє, і чоловік вирішив, що непогано б прогулятися по готелю і її околицях.   

Пройшовши у вестибюль, він знову зустрівся з огрядною адміністраторкою. Побачивши Андрія, балакуча тітка радісно заусміхалася і запобігливо запитала:

– Ну, як, вам сподобалося в нашому номері?

– Так, – бадьоро відповів Андрій, і лукаво підморгнувши жінці, змовницьки поцікавився. – Де тут у вас можна гарненько розважитися? Приїхав на пару днів відпочити від роботи і сім'ї. Хочеться погуляти трішки. 

Адміністраторка знову на секунду наморщила лоба, а потім невпевнено відповів:

– Так у нас тут особливо і не розгулюватимеш. Містечко-то маленьке. Напевно, зі всіх розважальних закладів вам більш все підійде ресторан «Гуцульська забава». Я там правда ніколи не була, але знайомі говорили, що в ньому можна непогано відпочити, особливо коли гаманець не пустий.

Андрій, прихований натяк зрозумів, і щоб не переконувати ілюзії жінки в своєму добробуті обдарував її ще однієї десятидоларовим папірцем. 

Знайти «Гуцульську забаву» виявилося справою нескладним. Сам ресторан справив на чоловіка досить хороше враження. Розважальний заклад хоч і був не дуже фешенебельним і модним, проте мав свій неповторний і, навіть, в чомусь, загадковий шарм. Від дерев'яних стін будівлі доносився слабкий запах смоли і хвої. Його розбавляв гострий аромат кави і пива. Доповнювала картину неголосна, проте, мелодійна фольклорна музика. В цілому атмосфера «Гуцульської забави» навіювала хвилі умиротворення і спокою.