Дитя Мороку

3

Вже на підході до «Околиці» чоловік почув в придорожніх кущах якусь метушню і жіночі крики про допомогу. Не роздумуючи ні миті, Андрій прожогом кинувся на допомогу незнайомці. У два стрибки він опинився в хащах шипшини, де три величезних громили, пробували не то пограбувати, не то, ще гірше, зґвалтувати якусь жінку.

Раптова поява Андрія застала насильників зненацька. Так і не збагнувши, що і до чого один з громил одержав від нього нищівний удар ногою в щелепу. Другий – повалився на землю, наткнувшись животом на сталевий кулак мисливця за нечистю. Третій – трішки забарився, міркуючи, що і до чого, і цієї секундної заминки вистачило Андрію, щоб одним прийомом «відключити» і його.

Переконавшись, що з нападниками покінчено чоловік допоміг піднятися незнайомці із землі і вийти на більш-менш освітлену доріжку. Обтрушувавши пом'яту, забруднену землею, спідницю жінка спідлоба глянула на Андрія і ледь чутно коротко кинула:

– Спасибі.

– Нема за що, – відповів чоловік і люб'язно запропонував. – Може вас провести?

– Так, якщо вам неважко, – вимовила незнайомка і швидко додала. – Я тут недалеко зупинилася, в готелі «Околиця».

– Який збіг, і я там живу, – бадьоро підсумував Андрій і, взявши під руки врятовану ним жінку, неквапливо повів до будови готелю, що виднівся неподалік.

Під час цієї нетривалої подорожі чоловіку вдалося довідатися дещо про свою нову супутницю. Виявилось, що її звуть Ніна Сергіївна. Вона професор-філолог столичного університету. Кілька днів тому приїхала в це містечко у відрядження, щоб записувати в місцевого населення різні старовинні перекази, легенди і історії. Трішки затрималася в гостях у однієї знайомої і була змушена повертатися в санаторій так пізно. По дорозі в готель випадково потрапила до рук хуліганів-грабіжників. Вся розказана жінкою історія не викликала в Андрія особливого інтересу, тому швиденько розпрощавшись зі своєю супутницею чоловік відправився в свій номер трішки перепочити.

А незабаром над містом вибухнув справжній ураган. Спершу піднявся страшний вітер. Потім небо прокреслили яскраві стріли блискавок і загуркотіли могутні гармати грому. А, нарешті, з численних хмар, що казна-звідки з'явилися, хлинув справжній водопад води. До ранку, гроза дещо вгамувала свою лють, але запаси дощу у похмурого неба здавалося, були невичерпні. Злива за вікном санаторію була настільки сильною що не залишав для Андрія ніякої надії на можливість негайно продовжити своє розслідування.

Прийнявши душ і одягнувшись, чоловік, скриплячи серцем, був вимушений, відправиться в готельну їдальню, де відразу ж зіткнувся з Ніною Сергіївною. Врятована напередодні жінка якраз починала снідати, зручно влаштувавшись за столиком біля величезного запітнілого вікна. Побачивши Андрія, збирачка фольклору привітно кивнула йому головою і жестом руки запропонувала приєднатися до неї. Оскільки відмовлятися від жіночої компанії в такій ситуації було б неввічливо, чоловік з радістю відгукнувся на пропозицію нової знайомої. 

Зробивши замовлення, Андрій всівся біля професорки, заздалегідь поздоровавшись з нею, і поцікавився, як жінці спалося.

– Непогано, – посміхнулася Ніна Сергіївна – Правда гроза спочатку трішки заважала заснути, а потім всякі кошмари почали снитися.

Поки новоспечена співбесідниця розповідала про свої нічні сновидіння, Андрій кілька разів нишком окинув її уважним поглядом. На вигляд Ніні Сергіївні було близько сорока років. На жінці було нарядна блакитна сукенка з вишитими на ній жовтими соняшниками. Розпущене волосся професорки, що спускалося на плечі, було схоже на водопад з блискучого чорного шовку, який виблискував мов відполірований агат, і здавалося, відображав запалені на небі зірки. Міська блідість додавали ніжній доглянутій шкірі жінки відтінок старовинної слонячої кістки. Голова вінчала довгу лебедину шию. Тонкі містки брів над величезними смарагдово-котячими очима разюче суперечили вольовим рисам зосередженого обличчя, свідчивши про сильний характер. А таких губ, як у неї, Андрію ще не доводилося бачити – вони  нагадали йому пелюстки тюльпана перед легким літнім дощем. Він зрозумів, що в нової знайомої таїтися нищівна сила жіночої краси і спокуси. Демон, подумав він, демон в жіночому обличчі.

– А ви чим займаєтеся Андрію? – відірвав чоловіка від роздумів безневинне питання співбесідниці.

– Я репортер кримінальної хроніки, – вирішив і далі дотримуватися раніше придуманої легенди Андрій.

– Приїхали написати про вбивство, яке відбулося тут кілька днів тому?

– Так. А ви щось чули про те, що трапилося?

– Так. У загальних рисах.

– А як на рахунок чуток? – обережно поцікавився псевдожурналіст.

Ніна Сергіївна якось випробуючи подивилася на Андрія і після невеликого роздуму вимовила:

– Якщо ви маєте на увазі неймовірно жорстокий, можна навіть сказати нелюдський спосіб, яким було здійснене вбивство те до мене дійсно доходили деякі чутки.

– І як би ви їх прокоментували?

На губах жінки з'явилася ледь помітна усмішка, а в очах спалахнули дивні вогники збудження, коли вона відповідала награно-таємничим тоном:

– В світі ще є дуже багато невідомого, невивченого і дивного, щоб можна було все що трапилося от так просто і пояснити. Іноді зустрічаються речі, які знаходяться поза нашим розумінням. Які нам не дано зрозуміти. Які ми повинні, прийнятий такими, які вони є.                 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше