Місто мрій. Автор: Лілія Зосімова

Одного зимового дня дівчинка-чаклунка Віола сиділа на підвіконні та мріяла.Вона не любила чаклувати, а усе досягала сама власними силами.

- Я хочу стати принцесою, щоб зробити в нашій Знам’янці багато веселих та захоплюючих розваг. Я хочу казковий дитячий парк, розважальні програми для усіх, як великих та і маленьких, конкурси, хочу, хочу…

Раптово вона почула стукіт  у двері. Мама відчинила, на порозі стояв поштар.

- Добрий день, Оксана Володимирівна. Вам термінова листівка з відділу міської палацової канцелярії.

Оксана Володимирівна побачила конверт з багатьма штампами та наклейками, «особисто в руки для Віоли».

- Цікаво,з чого це про нас  згадали в палаці?

- Як? Ви нічого не знаєте? Про це пишуть в усіх міських джерелах інформації.

В кінці місяця відбудеться коронація найчарівнішої дівчинки нашого міста.

- Але хто це буде - ми дізнаємося на балі. Принц хоче бачити усіх.

- Якось несподівано, дякую вам велике.

Почувши про листівку, Віола стрімголов кинулася до матусі, щоб прочитати листа. Не кожен день приносять пошту від коронованих осіб. Відкривши листа, дівчина прочитала:

«Шановна Віоло!

Ми розглянули ваша анкету. Дуже приємно, що така юна леді нещодавно переїхала до нашого міста. Ми вражені вашими талантами та надбаннями. Запрошуємо вас до палацу 27 грудня о 18 год.

Принц Августин»

Віола не втрималася і радісно вигукнула, - «Я йду на коронацію! » Мама незадоволено подивилася на доньку і сказала:

- Вихованій юній дівчинці слід бути більш стриманою.

Вона добре знала, що принцу подобається її донька, тому й не хотіла пускати її до палацу.

- Мамо, всього на декілька годин.

- Ні. Я не хочу бачити скупого короля, який не допоміг нам у переїзді. Дівчинка дуже злилася на матусю, адже їй кортило побачити принца. І ось настав день коронації.

- Як потрапити на свято, адже мама не дозволяє піти. У дівчинки сягнула гарна думка. Чари. Ось що зараз допоможе. Вона сіла на підвіконня та вимовила «Табу!»

За мить Віола опинилася в міському палаці, де усе сяяло позолотою та сріблом.

На троні сидів король з королевою у пишному вбранні. Увесь зал був заповнений гостями.

Якби в нашій Знам’янці було таке місце, де можна було б проводити різні розваги, - подумала Віола.

Незабаром вона почула голос принца, який розпочав свято. Усі запрошені дівчата вийшли на середину зала, де розпочалася церемонія.

Принц нагороджував то одну дівчину, то іншу, а Віола стояла осторонь. Вона почувалася розгубленою. Але незабаром почула своє ім’я.

Навколо лунали оплески. Побачивши принца з маленькою діадемою в руках, Віола зрозуміла, що

найчарівніша  дівчина Знам’янки – це вона! Її радості не було меж.

Через деякий час Віола стала принцесою. В місті з’явилося усе, про що вона мріяла. Принц допомагав їй  в усьому.  Ця  чарівна пара й надалі робить своє місто кращим та привабливішим,  на  заздрощі іншим.