Новий день нового життя

Понеділок. Новий день нового життя, життя без неї.

Почався урок. Звісно, його вела Зінаїда Вікторівна, як завжди сувора вчителька. Учнів в класі було не багато: дехто просто не міг прийти після ставшогося, а дехто вирішив скористатися можливістю прогуляти уроки.

Вчителька тихо обвела клас поглядом. Привіталася і сіла за вчительський стіл.

З усіх присутніх виділявся Микола: юнак, що завжди ховався за останньою партою, сидів прямо перед вчителькою, кинувши їй виклик. Зінаїда Вікторівна від неочікуваності, навіть, задумалася хто цей хлопчик.

«Тук-тук-тук»

Почувся стук в двері. Зайшла Марина: червона, захекана, з винуватим обличчям. Вона оглянула весь клас і зупинилася на Зінаїді Вікторівні. Та була сувора в погляді.

-Доброго дня! Вибачте за запізнення. – винувато і з кожним словом все тихіше  вимовила вона. Але порівняно з Машою досить голосно.

На очах почали виступати сльози: вона ніколи не запізнювалася, навпаки, докоряла всім за запізнення.

Клас рефлекторно почав сміятися, але відразу відчув його несумісність з цим моментом і затих.

Хлинули сльози.

В Зінаїді Вікторівні ніби щось змінилось за останній час. Вона сиділа, дивлячись на Марину, і ніби щось згадувала.

Вчителька провела поглядом ніби дозволяючи сісти на своє місце дівчинці. Такого ще ніколи не було, але сьогодні це нікого не здивувало.

Марина сіла і пів уроку плакала. Саму тут всі відчули як бракує теплої, сонячної , щирої посмішки, що б розрядила напруженість в атмосфері.