Дивачка або сонце, що погасло

Найтяжче покарання

Після перегляду теленовин багато однолітків відвернулося від Марини, а Микола з розумінням і щирою посмішкою вирішив підтримати, захистити та вберегти. З пережитої ситуації він зробив інший висновок, той, який довго хотіла донести сусідка.

Самотність — це найтяжче покарання.

Самотність зводить з глузду найсильніших,

Самотність убиває невмирущих,

Самотність забирає найрідніших.

Лиш слово чи усмішка допоможуть,

Та жаль, що люди всі на це скупі.

Один лиш дотик, співчуття, надія

І людство житиме віки.

Так шкода, та усі забули

Й самотність все закутала в собі.

Барвінка

Подобається

#2419 в Молодіжна проза
#958 в Підліткова проза
#3264 в Сучасна проза

У тексті є: філософські роздуми, пошук сенсу життя, школа підлітки кохання мрії

Відредаговано: 01.06.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись