Частина п'ята

Темно. Нічого не видно. У вухах дзвенить.

Перше, що побачила Ольга - темрява. Трохи моргнувши, дівчина змогла звикнути до відсутності світла. Вона почала помічати невеличкий потік світла десь збоку. Повернувши голову до джерела цього тьмяного світла, Оля почала розрізняти силует вікна. Воно було закрите шторами і тому в кімнаті так темно. Ймовірно світло виходило від ліхтаря, так як на дворі була глибока ніч.

Трохи підвівшись на ліжку, дівчина відчула легке запаморочення. Приклавши деякі зусилля, їй вдалося сісти. Перемагаючи біль в очах, Ольга почала оглядатися. Це була не її кімната, і не кімната готелю. Місце більше нагадувало лікарняну палату. Побачивши, що поруч було ще кілька ліжок, а біля свого виявивши крапельницю, дівчина більше не сумнівалася де знаходиться. Ось тільки, як вона сюди потрапила, залишалося незрозумілим.

Її голова боліла тупим болем, а очі, чомусь, пекли ніби їх різали. Перебувати в сидячому положенні було складно, тому Ольга вирішила знову прилягти. Намагаючись згадати, що сталося, дівчина прикрила очі щоб дати їм ще відпочити. Копаючись в своїх спогадах, вона мимоволі занурилася у власні відчуття. При тому, що голову нібито розкололи на кілька частин і знову зібрали, а очі пекли як від кислоти, в цілому, вона не відчувала, що щось ще в тілі пошкоджено. Ольга порухала кінцівками щоб підтвердити, що з нею все в порядку, і, дійсно, ніяких відхилень не виявила.

Все ще було незрозуміло як вона сюди потрапила. В голові крутилося безліч думок і в той же час дівчина не могла їх почути. У спробах згадати, що ж сталося, перед її очима спливла картина, як за її племінником гнався невідомий. Точно. Вони ж разом вирушили в ліс щоб з'ясувати чому світяться ті кляті листя. Дівчина почала згадувати, як вони потім тікали від тої людини і як він чимось вистрілив в Георгія, а дівчина прикрила його собою.

Оля перекинулася набік в надії заснути, але так і не змогла провалитися в світ мрій. Хоч їй і стало спокійніше від думки, що з Жорою все добре. З ним все повинно бути добре, адже хтось же повинен був донести її сюди. Дівчина сумнівалася, що серед ночі хтось би ходив по лісі і шукав поранених людей. Залишалося тільки зрозуміти, як довго вона тут валяється. Георгій повинен бути зараз в готелі, потрібно буде вранці з ним зв'язатися. Він, певно, сильно переживає про її стан, тому варто поспішити його порадувати.

А зараз потрібно спробувати заснути. Ось тільки, у неї це не виходить. Тільки починаючи відчувати сон, Оля щось бачить, але це щось лише у неї в голові. Спочатку дівчина списувала це на сновидіння, але незабаром зрозуміла, що все ще не спить. Та й сни їй ніколи особливо не снилися, тим більше настільки яскраві. Перед її очима простилалися жахливі події, від яких тіло кидало в холодний піт. Ольга не знала хто всі ці люди, але їх крики оглушували її. Ще одна річ, яка говорила про те, що це не було сноведінням - дівчина не могла чути настільки велике розмаїття голосів коли спить.

Покрутившись так ще кілька годин, вона вирішила пройтися. Очі вже не так різало, здається, вони почали звикати до оточення і повернулися до роботи. Оля знову піднялася з ліжка, в цей раз було простіше. Голова все ще гула, але терпіти біль стало набагато простіше. Оглянувши підлогу, дівчина не помітила там ніякого взуття. Вирішивши йти так, Ольга ступила босими ногами на холодну підлогу. Вона намагалася піднятися не надто різко, щоб не впасти від різкої зміни положення. Ставши рівно, дівчина відчула легке запаморочення. Постоявши так декілька хвилин, Оля попрямувала до дверей.

Опинившись в коридорі, дівчина побачила, що там не було ні душі. Що було в загалом-то й не дивно, адже на дворі ще було темно, а в таку-то рань мало хто прокидається, тим більше в лікарнях. Пройшовши кілька кроків, їй стало недобре, знову заболіла голова. Ольга підійшла до стіни і сперлася на неї боком. Стало трохи легше. Голова все ще боліла, але дівчина змогла звикнути. Постоявши так з хвилину Оля попрямувала вздовж стіни, роблячи невеликі кроки. Вона пересувалася повільно переступаючи з ноги на ногу, і йшла вперед, не маючи якоїсь певної мети десь виявитися в кінцевому підсумку.

Коли вона підходила до виходу з відділення, то її помітила чергова медсестра. Відразу та навіть не зрозуміла, звідки тут взялася пацієнтка. Протерши очі, дівчина відігнала від себе сон і знову подивилася на Ольгу. Бувало звичайно таке, що комусь із хворих ставало погано серед ночі, але ніхто з них не вставав, а приходили їхні сусіди по палаті. Але медсестра знала, що крім Олі в її палаті більше нікого і не було. Вставши з-за столу дівчина покликала пацієнтку переживаючи, що тії могло стати погано або ж стане, якщо та так і продовже розгулювати по коридору без сторонньої підтримки.

- Вам не можна вставати, - вона підійшла до Олі і, переклавши її руку собі на плече, допомогла йти в зворотному напрямку. Потрібна палата перебувала не так вже й далеко, як Ользі здалося ,поки вона йшла.

- Як я тут опинилася? - їй зараз дуже хотілося відволіктися від своїх думок і поговорити хоч з кимось, так що чергова медсестра виявилася дуже навіть до речі. Швидко глянувши на робітницю, Ольга помітила, що та була приблизно одного з нею віку можливо навіть молодше на декілька років. Швидше за все вона не так давно почала тут працювати.

- Вас привезла швидка, - дівчина трохи загальмовано відповідала, адже була ще сонною, але намагалася цього не показувати і підтримувати розмову, щоб не заснути на ходу і не турбувати пацієнтку зайвим занепокоєнням.

- Зі мною хтось був? - Оля не пропускала можливості дізнатися те, що цікавило її найбільше в даний момент. Хоч вона і розуміла, що швидше за все з Георгієм все в порядку, але якщо і була ймовірність, що це не так, то хотілося б дізнатися про неї відразу.

- Так, милий юнак, - дівчина поспішила виправдати підозри Ольги. Все ж таки не було сенсу мовчати про щось таке, для пацієнтки це могло бути важливо і тому вона продовжила. - Він зараз в готелі. Хлопчина не хотів йти, але нам все ж вдалося переконати його піти відпочити, - вони вже доходили до Оліної палати, залишалося пройти буквально метр. - Раз Ви прокинулися, то ми йому повідомимо, і він приїде до вас.