Червона квітка

-  А от і піду!

- А от і не підеш!

- Прямо зараз піду!

- Побоїшся!

- Хто, я побоюсь? Це ти побоїшся!

- От я якраз і не побоюсь!

- А пішли зараз?

Рассі і Папагусик, що об'їлись торту, люто посперечались на тему: хто не побоїться піти в глибокий замковий погреб і вкрасти з великої діжки трішки домашнього вина? Звісно, алкогольних напоїв в країні N дітям не давали, та і дорослі нічого міцніше кагору не пили. Але Рассі невідомо де підхопила дуже погану рису: бажання робити те, що не дозволяють. І тому вони вдвох з Папагусиком тихцем вислизнули з великої зали і рушили темними коридорами вглиб замку, де в ще темнішому підземеллі зберігались деякі продукти і багато родинних легенд і забобонів про страшні привиди, які жили там ще за часів монархії.

_______________

А в цей час сам Морський шайтан, шанобливо підтримуючи за ручку королеву Фунессу, вів її до Королівського замку. Адже це саме він своїм чарівним вітрильником підплив до борту лайнера і запропонував королеві доставити її до порту країни N. Разом з королевою на борт вітрильника ступили півтора десятка охоронців і вірний Гриф.

Навіть ввечері порт і вулички, що вели до палацу, виглядали напрочуд мило. Жителі країни надзвичайно любили квіти і дуже не любили сміття, тому кожне вікончко, балкон чи веранду прикрашали квіти, а чистота і доглянутість міста вражали. Але королеву це вже починало дратувати.

Високі сходи змусили незвиклу до пішої ходи корллеву захекатись і викликали вже не роздратування, а справжню лють. Великі двері палацу, багато прикрашені дивовижними візерунками, привітно розчинилися - адже в цей день замок радо зустрічав всіх гостей. І до великої зали влетіла вже розпалена люттю Фунесса, повністю готова до неадекватних вчинків. Шайтан задоволено потирав руки, передчуваючи, що сьогодні в шайтанеті з'явиться дуже цікаве відео.

 Перед очами Фунесси постала надзвичайно мила картина, що видалася їй огидною. 

Люди за чисельними столами, що ломились від смаколиків, почували себе вільно та розслаблено, по залу вільно ганяла дітлашня, а з-під пальчиків Олл Енн бриніла ніжна мелодія. На зустріч гостям рушив сам король, вбраний абсолютно по-домашньму: плетений королевою строкатий вовняний светр і хатні капці з бомбонами. Робота з вуликами на свіжому повітрі давно зробила обличчя короля обвітреним, а руки його прикрашали справжні трудові мозолі. Привітно посміхаючись, Його Величність широко розвів руки, ніби запрошуючи в теплі обійми незваних гостей. Фунесса і гадки не мала, що назустріч їй рушив сам король. Вона подумала, що її зібрався обійняти якійсь сільський дядечко. І за своєю звичкою, вхопила перше, що трапилось під руку - якусь гидку червону квітку. З більшим задоволеням Фунесса ухопила б вазу, але та була занадто важкою, чи не мармуровою. І тому королева розмахнулась квіткою, готова вліпити нахабному мужлану ляпаса. До них звернулись всі очі, але лиш троє в залі знали, що за квітка в руках королеви. Першим до неї кинувся гриф, крилами зупиняючи руку. - Ваше Величносте, зупиніться! - заволав він. Другим задоволено всміхнувся шайтан, чекаючи на цікаве продовження. І третьою як блискавка метнулась крізь залу умнічка Олл Енн, яка читала багато книжок і знала, що це та сама рідкісна квітка з гірних вершин, пилок якої має дуже дивні якості.

Далі все сталось дуже швидко. Розрахований на короля ляпас влучив по щічці Олл Енн. Чарівний пилок густою хмаринкою злетів в повітря. Впав без свідомості вражений в серце ніжний гриф. І злетіла до стелі прегарна, дивовижна птаха, пір'їнки якої так нагадували платтячко Олл Енн. 

Шайтан був щасливий - все сталось саме так, як і тисячі років тому: дівчина перетворилаь в птаху, а, всі, хто її любив, закам'яніли. Олл Енн любили абсолютно всі в королівстві, бо не любити її було неможливо. Кам'яний король так і лишився стояти з широко розведеними руками, кам'яна королева простягала руки вгору - туди, куди злетіла Олл Енн. Звичайно, не знайомі з Олл Енн охоронці Фунесси не могли її любити, і тому пилок подіяв на них інакше: вони перетворилися на дикіх кабанів. А з-під червоної квітки виліз великий чорний пацюк. - Ах ти моя королева! - звернувся до неї шайтан. - Ось тепер ти будеш жити  в моєму тераріумі і тішить мене своєю люттю!

В усьму палаці було лише двое, на кого не подіяв пилок. Наклюкавшись домашнього вина, глибоко в погребі дрихли Рассі і Папагусик.

Далі буде