Глава 1

 Україна. Місто Старобільськ. Весна 2012 року.

 - Пригни голову!

 - Ой! Е-її!! – Євген, що слідував за Олексієм не помітив виступ, який різко спускався зі стелі підземного ходу і вдарився об нього своєю головою. Звичайно, не сильно, але від цього біль як говоритися, не зникне. - Раніше не міг сказати?!

 - А очі у тебе на що? - Резонно відповів Олексій, повертаючи половину свого тіла назад і в промені ліхтаря, прикріпленого на шахтарській касці, на своїй голові він побачив друга. Той посилено тер лоб в місці зіткнення. Хоча Євген і був в точно такій же шахтарській касці, але він якимось незбагненним чином примудрився вдаритися тією частиною свого чола, яку не прикривала його каска.

- Краще? - Запитав Олексій у Євгена.

- Так! - Відповів той і поправив спали після зіткнення очки. - Чого стоїш? Йди далі!

- Та тут і йти власне вже і нікуди! - Вимовив Олексій і трохи відійшов убік від проходу, біля якого він і стояв, щоб друг міг його оглянути.

Хлопці увійшли в підземне приміщення круглої форми і промені їх ліхтарів стали бігати по цегляній кладці уздовж стін.

- Тупик! - Приречено промовив Євген, увійшовши в це приміщення, яке в діаметрі було метрів десять.

- Схоже на те! - Погодився Олексій. Він підійшов до стінки і почав розглядати стару цегляну кладку, зроблену з червоної цегли в променях свого ліхтаря.

- Так. - Сказав Євген, оглядаючи приміщення. - Важко повірити, що ми знаходимося в двадцяти метрах під містом! До речі, де ми хоч приблизно знаходимося?

- Не знаю! - Відповів Олексій, все ще розглядаючи цегляну кладку підземного приміщення. - У тебе ж карта, от і подивися.

- Ах так, точно! - Євген поліз рукою під куртку і витяг ксерокопію карти міста Старобільська, яку тут можна купити в будь-якому магазині, що торгує канцтоварами. На карті маленьким хрестиком був позначений вхід в підземні ходи під містом, через який хлопці сюди і забралися.

Євген став зіставляти пройдений маршрут з картою і компасом на своєму ручному годиннику. Через мить він вимовив:

- Слухай, а ми, виявляється, пройшли Монастир! І зараз знаходимося від нього десь північніше!

 - Швидше за все, ми над тим місцем, де тримали полонених поляків у 1939-1940-х роках. - Задумливо промовив Олексій. Раптом у світлі свого ліхтаря він помітив якусь круглу позначку на одній червоній цеглі та підсвітив на нього, він здивовано присвиснув. - Опа! Нічого собі!

- Що таке?

- Іди сюди і подивися!

Олексій трохи відсунувся убік, але його промінь ліхтаря світил на мітку на одній з цеглин. Євген підійшов до друга і глянув на дивний знак.

- Ну і що в ньому такого? - Здивовано промовив Євген.

- Як що? - Сторопів Олексій. - Ти що сліпий? Або у тебе окуляри туманом вкрилися?! Ти хоч знаєш що це за знак?

Євген негативно замотав головою.

- Дивись! - Олексій став пояснювати значення дивного знака, показуючи на певні частини символу. - Бачиш, зверху вниз опускається відкритий циркуль, а назустріч йому кутом вниз вимірювальний косинець ...

- Слухай, я не сліпий і прекрасно бачу, що це за знак?! Я не можу зрозуміти - що він означає?!

- Так би відразу і сказав би! - Дорікнув одного Олексій. - Це масонський знак!

- Який знак? ... Де? У Старобільську? - Здивувався Євген. - По-моєму ти трохи перебільшуєш.

- Нічого подібного! Циркуль і кутник - самі священні з усіх масонських символів. Вони означають інструменти ремесла архітектора, інструменти для побудови їх входу, дверного отвору. Плюс до цього бачиш, як циркуль і трикутник утворюють якусь геометричну фігуру, яка схожа на ромб. У центрі, якого є ледь помітна латинська буква «G».

- І що вона означає?

- Великого Архітектора Всесвіту!

- ... Побудова входу ... Дверний отвір. - Задумливо став повторювати Євген. - Вже не здається тобі, що ми натрапили ...

- ... На таємний вхід в якесь приміщення масонів! - Закінчив за одного Олексій.

- Але, що робили масони в такій глушині?

- Я, здається, знаю відповідь. - Задумливо промовив Олексій, після чого звернувся до Євгена. - Дай карту!

- Тримай.

Олексій взяв аркуш формату А-4 з ксерокопією плану міста і посвітив на нього:

- Дивись, нічого дивного не бачиш у побудові міста?

Хлопець схилився над картою міста і через мить негативно замотав головою:

- Нічого я дивного в побудові міста не бачу! Нормальна «сітка» міста! Що незвичайного ти тут знайшов?

- Знайшов, знайшов! - Вимовив Олексій. - Я про це ще в готелі думав.

- Про що?

- Дивись, ти правильно помітив «сітку» міста, але допустив одну помилку, назвав її нормальною! Зверни увагу на вулиці міста, вони майже всі з'єднуються під кутом дев'яносто градусів! Особливо це помітно в старій частині міста!

-Блін! Я навіть на це не звернув уваги, дійсно трохи дивно ...

- Ще більш дивним у цій ситуації є те, що таке ж планування міста на пострадянському просторі мають ще два міста!

- Які?

-Одеса і Санкт-Петербург!

- Ну і що? - Євген упер в одного нерозуміючий погляд.

- Ще не зрозумів?! Згадай історію цих міст! Одеса була заснована масонами із Західної Європи, а Санкт-Петербург ...

- ... Був столицею масонського руху в Імперської Росії. - Закінчив за одного Євген. - Блін! Та це ж відкриття!

- ... Крім того таку ж планування має і столиця США Вашингтон. - Не звертаючи уваги на тріумфування одного, розмірковував далі Олексій. - А майже всі президенти США були причетні до масонського руху!

- Нічого собі! - Все ще не міг отямитися Євген. - Але все одно Одеса і Санкт Петербург - це великі міста, а Старобільськ ...

- Хоч Старобільськ зараз і є районним центром Луганської області, але це один з найдавніших міст Східного регіону України! Це був купецьке місто, яке починаючи з XVІІІ і аж до середини ХХ століть, славилося прохідними тут ярмарками і базарами, що гриміли на всю Імперську Росію. Старі купецькі будинки можна і зараз побачити в старій частині міста, їх багато і вони добре збереглися. Крім того на землях Старобільської губернії росло зерно, а борошно з нього йшло на експорт в такі країни як Франція, Італія, Греція і так далі. І тому, як мені здається, масони були зацікавлені в цьому місті.