глава 2

- Здрасьте! - Щоб трохи зменшити темп напруженості між хлопцями і сидівшим за столом «ченцем» вимовив Євген, поправляючи при цьому зрадницько сповзаючи  в самий невідповідний момент очки.

«Чернець» різко підхопився зі стільця, від чого кілька старовинних папірців, що лежали на столі під різким поривом вітру спорхнули зі столу і, перелетівши через сходинки, одна з них опустилася якраз під ноги хлопцям. «Чернець» різко стартанул з місця і кинувся нагору, бурмочучи собі під ніс якісь слова. Не важко було здогадатися, про що він там бурчав!

- А чого це він? - Євген здивовано подивився на Олексія.

- Не знаю! Але відчуваю, що нам пора звідси забиратися!

Тут по сходах почулися гучні голоси і тупіт ніг. Хтось наближався сюди з усіх ніг.

Олексій став розвертатися назад до важких дерев'яних дверей, поверхня якої була встановлена ​​полицями з древніми книгами. Очевидно, це був потаємний вихід! І він мало не наступив на листок, який прилетів до них за столу, за яким сидів «чернець».

- Обережно! - Крикнув Євген. Він присів і в останній момент, перед тим як кросівок повинен був опинитися на стародавньому листку, підняв його з підлоги.

На сходах замаячили ноги переслідувачів, у одного навіть був помічений пістолет в опущеній руці.

- А ну стояти!

- Зараз! Вже розбігся! - Відповів йому Олексій і кинувся до таємної двері.

Як тільки хлопці опинилися в квадратній кімнаті, Олексій зачинив за собою двері, закриваючи таємний прохід. Як тільки двері зачинилися, з іншого боку дверей на неї наче щось налетіло кілька разів поспіль, від чого вона завібрувала.

- Ні фіга собі! - Здивувався Євген. - По нас що? Стріляють?!

- Давай швидше! - Крикнув йому Олексій, підштовхуючи свого друга в спину до круглого тунелю ...

... Каналізаційний люк відсунувся убік і з нього показався Олексій. Він різким рухом свого тіла виявився на краю люка і крикнув у глибину колодязя:

- Давай!

Через мить спершу один, а потім і другий рюкзаки опинилися на поверхні. Олексій підхопив їх і попрямував до «ниві», припаркованої біля тротуару. Слідом на поверхні з'явився Євген.

На тротуарі біля машини стояли дві симпатичні дівчини, які з цікавістю дивилися на дивних хлопців, немов на висадку космічного десанту з Голлівудського блокбастера.

Олексій дістав маленьку коробочку і відключив сигналізацію на машині, яка зі звуком, віддано, блимнула підфарниками. Він відкрив дверцята в багажне відділення машини і швидко закинув туди рюкзаки.

- Привіт, дівчатка! - Весело мовив Євген, підійшовши до машини.

- Давай в машину, альфонс! - Вимовив Олексій, підійшовши до дверцят з боку водія, і відкрив їх.

Тут на вулицю, на якій вони перебували, просто вилетіла новенька «ауді» і різко загальмувала.

- Он вони! - Крикнув пасажир, на передньому сидінні машини показуючи в бік припаркованої «ниви».

- Газуй! - Крикнув Євген, встрибуючи на пасажирське сидіння поруч з водійським місцем, боковим зором стежачи за «ауді».

- А я що, по-твоєму, роблю! - Огризнувся Олексій, знімаючи з ручника машину, і просто втиснув в підлогу педаль газу. Верещачи задніми шинами «нива» рвонула з місця, не на жарт налякавши двох дівчат, і понеслася по вулиці. Слідів в погоню кинулися переслідувачі на «ауді».

- Придурки якісь! - Гнівно промовила одна з дівчат.

- Та не кажи! - Погодилася з нею подруга, при цьому покрутила своїм вказівним пальцем в районі своєї скроні ...

... «Нива» на всіх порах вилетіла на вулицю Леніна. Одну з центральних вулиць міста, яка в цей денний час була злегка забита транспортом. Слідом не відставала і «ауді».

- Ти куди їдеш? - Запитав Євген, швидко пристібаючи ремінь безпеки.

- Звідки я знаю! - Відповів йому Олексій, зосереджено крутячи кермо машини, обганяючи на всіх порах старенький «ваз». - Нам головне відірватися від «ауді»!

- Відірватися? Так ми швидше розіб'ємося в аварії! - Пробурчав вголос Євген.

- Що ти сказав? - Олексій на секунду повернув голову в його бік.

- Кажу, добре керуєш машиною!

- А то! - Посміхнувся Олексій, після чого попередив. - Тримайся міцніше! Зараз будемо повертати!

«Нива» верещачи шинами, різко повернула з вулиці Леніна на вулицю Кірова і на всіх порах стала мчати до перехрестя обладнаним світлофорами. Слідом не відставала «ауді».

Перехожі на вулицях міста з цікавістю дивилися на гонки двох автомобілів.

До перехрестя було ще метрів десять, коли зелене світло на світлофорі змінився на жовтий.

- Ми не встигнемо! - Вимовив Євген, хапаючись правою рукою за прикріплену над дверцятами ручку, міцно її стиснув.

- Куди ми подінемося! - Відповів йому Олексій і ще більше додав швидкості.

Позашляховик якраз вилетів на перехрестя, коли жовте око на світлофорі змінився на червоне, чим викликав бурю обурення у водіїв, для яких загорілося зелене світло.

«Нива» проскочила перехрестя. «Москвич», який праворуч хотів повернути в ту ж сторону, де кинувся позашляховик, але його водій різко загальмував, крутнув кермо убік - уникаючи зіткнення з «нивою». «Москвич» за інерцією розвернуло поперек перехрестя, де він і завмер. Йому в бік передком уткнувся «форд-транзит».

На перехресті утворилося маленьке ДТП.

Переслідувачі на «ауді» об'їхали місце аварії по тротуару і продовжили гонитву.

Недалеко стали чутні завивання сирен патрульної машини.

- От же причепилися! - Вимовив Олексій, краєм ока спостерігаючи за «ауді».

Спереду «ниви» їхав не поспішаючи «МАЗ», який тягнув за собою відкритий причіп, завантажений довгими і товстими трубами. Олексію довелося трохи зменшити швидкість, чим невимовно обрадував їх переслідувачів.

Зліва відразу перед старовинною стіною монастирського комплексу тяглося велика будівля з сірого цегли, Олексій кивнув головою в його бік, не відриваючи погляду від дороги:

- Здається, у підвалі цього будинку і розміщена ця бібліотека!