Дизайнер свого життя

розділ VI Тарас

Тарас

Роботи виявилось більше, ніж я думав. Спершу розібрались з машинами, а потім ще й купа паперової роботи чекала на мене. Але весь цей час тягнуло до Софії, мабуть відчував  відповідальність, як перед сестрою.

Хотів вже її нагодувати і відвести на квартиру ,щоб відпочила.

Зайшовши в кімнату, побачив дівча сплячою на дивні. Її ледь привідкриті губи так і манили, щоб їх поцілувати. Труснув головою ,ніби відганяючи непрохані думки. Напевно, я   помилився, коли думав, що бачу її в якості сестри. Година була вже і так пізня, тому вирішив розбудити. Підійшов до дивану, присів і легенько потрусив за руку ,щоб проснулась. Софія відкрила очі і ніжно посміхнулась. Всю мою втому, як рукою зняло, тільки від однієї легенької посмішки. Якось дивно на мене діє ця дівчина. Я розпочав говорити трішки тихіше, нехай повільно просинається:

-  Нам пора їхати. Вже сьома година.

Подав дівчині куртку , вона ніби не до кінця  прокинулась ,і ми вийшли на двір. Надворі було темно і прохолодно. Вся  територія фірми гарно  освітлювалась, і ми без перешкод добрались до машини. Допоміг сторожу закрити браму, попрощались і вирушили в дорогу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше