розділ IX Софія

Софія

Квартира була розкішна, з гарним ремонтом. І розташовувалась в комфортному районі для життя. Але до мого вузу прийдеться трішки довше добиратись, та це дрібниці. Тарас показав мою кімнату ,дав мені ключі від квартири і пішов на кухню пити каву. Я відмовилась від кави, хотілось розібрати речі і підготуватись до пар. Він ще довго сидів на кухні в оточені паперів і ноутбуку. А я ще перед сном хотіла прийняти ванну ,але соромилась. Сиділа і чекала коли Тарас перший прийме ванну і піде спати. Коли почула:- на добраніч. Пішла і собі прийняти ванну. Ванна кімната була розкішною .Ванна стояла на кумедних ніжках ,але мені сподобалось. Тут ще зберігся запах гелю для душу, яким мився Тарас . Цей гель мене ніби обгорнув своїм м’ятно-пряним запахом.  Думки про цього чоловіка заставляли моє тіло покриватися мурашками. Було видно,  як дівчина, його я не цікавлю. Кому подобаються  прості дівчата? В нього, мабуть, немоє відбою від привабливих дівчат. Куди мені до них рівнятися? Приютили і на тому спасибі. Тому я швиденько прийняла душ і пішла дивитись солодкі сни.

Прокинувшись з ранку, я побачила,що Тараса в квартирі вже не було. Напевно, поїхав до Львову. З вікна на кухні відкривався чудовий вид на Дніпро. Насолоджувалась ранковою кавою і милувалась чудовим краєвидом за вікном. Правду говорять, що  до хорошого швидко привикаєш. З матусею намагаюсь  тримати постійний зв’язок.  Подзвонила рідненькій , розповіла, що в мене все добре і щоб подякувала тітку Валю за гостинність . Коли зможу заробляти гроші, неодмінно віддячу  за доброту. Мене хвилювала папка, яку я залишила на фірмі у Тараса. Там були малюнки, які я неодмінно втілю в реальність. Відвідавши пари, зайшла в магазин за продуктами  і пішла на квартиру. Ввечері  подзвонили в двері я здригнулась ,адже нікого не чекала. Я несміливо попрямувала до дверей . Побачивши, що за дверима стоїть Оксана Ігорівна, я посміхнулась і відкрила жінці двері.

- Привіт Софійка ,Тарас попросив ,щоб я завезла тобі папку.

- Доброго дня. Проходьте, будь-ласка, і дякую, що потурбувались. Вибачте, що змушені були їхати після роботи до мене.

- Ти що ,мені завжди приємно тебе бачити. Вдома мене ніхто не чекає ,хіба що мій кіт. Дочка виросла і тепер живе з чоловіком і внуком окремо.

- Тоді ходімо пити чай .Я сьогодні купила смачні тістечка. Можливо, ви повечеряєте? Я зготовила  плов.

- Згодна, але трішки я ввечері їм мало.

Оксана Ігорівна розповідала про свого внучка, якому десять років. Через тиждень в його школі будуть святкувати Хелловін. А її Мишко й досі не обрав костюм.

-Йому подобається дівчинка з протилежного класу. Він хоче справити на неї враження, тому ніяк не може вибрати.

- Я б йому класний костюм дракули пошила. Нажаль, не має швейної машинки. І тканину потрібно купити.

- Не хочу тебе турбувати. Ти ж казала, що в тебе скоро сесія розпочнеться.

- Мені не важко, я все б встигла .

- У кімнаті Тараса є швейна машинка його бабусі. Валя зберігає її як пам’ять про маму. Я запитаю подругу, але впевнена, що вона не буде проти, що б ти нею користувалась.

- Було б добре ,адже мені ще й по навчанню потрібно робити викрійки . Шити змога є тільки в моєму вузі.

-Тоді домовились! Тканину я придбаю і до Мишка з’їздимо на примірку.

Оксана Ігорівна не помилилась.

Тараса мама  мені подзвонила і сказала :

- Користуйся, скільки тобі буде потрібно. Завтра прийде майстер і провірить на справність.

Я з великим задоволенням взялась до роботи. Намалювала костюм дракули, що складався з брюк, накидки з піднятим коміром, жилетки. Жилетка мала бути з різними вставками по боках і ґудзички по центру. Костюм весь чорний а внутрішня сторона накидки червона. Мишку сподобався його майбутній костюм. Тому не гаючи часу приступила до викройки.