розділ X Тарас

Тарас

Переговори пройшли успішно . Мене, як ніколи, тягнуло до дому, а саме до дівчини, що поселилась не тільки в моїй квартирі, але й голові. Мені захотілось відсвяткувати заключення договору саме з Софією. Заїхав в найближчий супермаркет і купив торт із шампанським. Дзвонити в двері не став, а відкрив ключем. Світло було ввімкнене тільки в моїй кімнаті , мені, якщо чесно, це не сподобалось. Підійшовши до дверей своєї кімнати, я споглядав цікаву картину. Софія шила на бабусиній машинці .При цьому наспівувала пісню, що лунала з її телефону. Волосся було розпущене і трішки вологе, мабуть нещодавно прийняла душ. Її коротенький халат давав можливість розгледіти  стрункі ноги дівчини. Яка ж вона була спокуслива. Я стояв і розумів, що без холодного душу  мені не обійтись. Захотів її сильно. Почав розмову, щоб переключити думки.

-Привіт,(вона повернула голову і перелякано глянула на мене).

-Привіт, вибач що  зайшла в твою кімнату. Мені потрібно шити . Твоя мама дозволила користуватись швейною машинкою. Мені так незручно, що не запитала твого дозволу.

Вона ніби не знала як правильно сформулювати речення.

Софія від хвилювання почала поправляти халат. А я, як бовдур, стояв і просто дивився ,на це прекрасне створіння. Вона не пішла в клуб , не сиділа за телефоном, а шила ,повірити не можу, просто шила.

-Та користуйся на здоров’я. Мені приємно, що бабусина швейна машинка «ожила». Ходімо на кухню святкувати мою вдалу поїздку до Львову.

Поки я приймав душ, Софія нарізала торт, поклала тарілочки і келихи. На кухні дівчина вже не виглядала схвильованою.  Привітала з успішним результатом. Розповіла, що за костюм шиє і для кого . Я в свою чергу про укладання угоди. Бесіда проходила не вимушено. Їй було зі мною приємно, це я помітив. Але чи подобався їй? Вона мені дуже.

Більшу кількість днів проводив на роботі. Із збільшенням прибутків збільшилась і відповідальність. Найняв додаткових людей. Коли випадала вільна хвилина, їздив до Софії: то куртку потрібно взяти , то папери забрати. Насправді хотів її бачити, вона давала мені ковток свіжого повітря .Приносив  дівчині багато різних фруктів ,сирів, шоколаду.  Софія говорила:- я ще з попереднього разу й половини не з’їла.

Робота ніяк не лізла в голову. Сидячи за робочим столом, я притулив долоні рук до голови. В двері постукали, а я не хотів нікого бачити . Зайшла Оксана Ігорівна і сердито на мене глянула.

-Ти ще довго будеш себе мучити? Я зараз говорю тобі як друг, а не підлегла. Видно що Софія тобі подобається , зроби хоч якийсь крок. Я ж пам’ятаю, коли хотіла забрати костюм Мишка, ти аж засвітився, сказавши, що сам забереш і мені привезеш. Зводи її на побачення.

- В нічні клуби вона не ходить, а ресторан якось не те. Ми і на кухні часто з нею їмо  і розмовляємо.

- Зараз якраз в розпалі сезон тижня моди .Ось і нагода запросити на побачення на показ. Відбувається показ в Мистецькому Арсеналі за участі відомих українських дизайнерів. То що, купувати квитки?

- Купуйте, велике  вам спасибі. Сподіваюсь, Софія погодиться.

- Я не сумніваюсь, Софія цим тільки і живе. Вона й сама гарно малює, викроює, шиє, здібна дівчина.

Коли квитки були на руках ,після роботи поїхав до Софії. Вона з радістю прийняла запрошення. І ми домовились о котрій годині за нею заїду.