розділ XI Софія

Софія

Як я зраділа, коли  Тарас запропонував піти на показ мод. Це була моя мрія побачити як моделі демонструють одяг. Поглинути в цю атмосферу свята. Що одягнути на показ, довго не думала. Гарних речей було небагато. Тому одягла чорні брюки, темно - зелену блузку з мереживними вставками на рукавах, зробила легкий макіяж , розпустила волосся і була готова до виходу. Тарас запізнювався. Хвилювання наростало ,можливо щось трапилось. Вже почала доставати телефон ,щоб зателефонувати йому, як почула клацання вхідних дверей. Я майже вибігла навпроти і запитала:

- Привіт, в тебе все гаразд, я почала хвилюватись.

-  Привіт ,це все ці кляті «пробки», потрібно було раніше виїхати, але виникли справи. Не хвилюйся, ми встигнемо.

За показ я не хвилювалась, просто раділа, що він приїхав і з ним все добре. Тарас був просто шикарний. В дорогій сорочці, яка облягала його широкі груди, модній куртці чорного кольору і брюках. Дорогий годинник підкреслював образ. Ну хіба в такого шикарного хлопця немоє дівчини? Тарас запросив саме мене  і можливо в мене є шанс на розвиток наших стосунків. Потрібно виринати з думок,  бо ми точно  спізнемось . Накинувши пальто, ми вирушили на показ.

На показі мод було повно глядачів, критиків і журналістів. Ми найшли свої стільчики з відповідними номерами, що вказувались в квитках. Це був другий ряд і видимість була чудова. Дійство було прекрасне. Одяг моделей був різний від кумедного до красивого. Грала гарна музика . Я уявила, як сама представляю свою колекцію, яка поки що тільки на папері. Візуалізація допомагає досягати мети, таке я чула колись в інтернеті. Сподіваюсь спрацює і для мене. Перебуваючи на показі, я впевнилась, що правильно обрала професію. Після показу ми поїхали додому. Всю дорогу говорила майже я.  Тарас уважно слухав і посміхався. Коли ми під’їхали до будинку, я несміливо запитала:

-Ти йдеш в квартиру чи їдеш на роботу?

- Я зголоднів ,нагодуєш?

-Звичайно, в мене є тушковане м’ясо з чорносливом, по маминому рецепту. Можна зробити салат і нарізати сир.

- А ти п’єш вино?

- Так.

- Тоді поїхали купувати вино.

Одним вином Тарас не обмежився. Накупив мені різних продуктів, мабуть що на місяць. Прийшовши в квартиру, він допоміг викласти продукти в холодильник. Помив руки і як слухняна дитина, сів за стіл  чекати  вечері. Я не переодягнулась, хотілось побути перед Тарасом в гарному одязі. Він відкоркував вино і розлив його по келихах. Я підігріла м’ясо, зробила салат , нарізала сир.  І ми приступили до вечері. Тарас взяв келих і вимовив тост.

- За прекрасну дівчину, яка з’явилась в моєму житті. За тебе, Софійка!

Мої щоки враз почервоніли. Мені було приємно чути такі слова. Я дивилась в його темні очі і розуміла, що закохалась . Від хвилювання випила весь вміст  келеху і трішки розслабилась. Тепер і я вирішила промовити тост. Тарас налив мені вина і мене «понесло» . Краще мій язик хтось би прищемив.

- Дякую за прекрасний вечір. Це мрія кожного майбутнього дизайнера моди - відвідувати такі заходи.  Для мене ніхто не робив сткільки, як ти. Я взяла Тараса за  руку і продовжила - ти чудовий, красивий, справжній.

Зробила пару ковтків вина ,щоб не говорити більше нічого. Тарас мовчав. Я відпустила його руку і розпочала прибирати зі столу.

Підійшла до раковини, щоб поставити посуд . І відчула, як його руки охопили мене за  плечі, а гарячий подих обпалив шию. Він почав цілувати мою шию і гладити руки. Моє дихання почастішало, а ноги стали слабкі. Я не наважувалась розвернутись до нього. Так і стояла, притулившись  до чоловічого тіла. Тарас сам розвернув мене до себе.

- Софія, дівчинко яка ти «солодка». Я ще ніколи не бажав жодної жінки, як тебе ( він припав до моїх губ  ,ніби пробував на  смак ,але хвиля бажання наростала в нас обох, і ми почали пристрасно цілуватись). Такої хвилі бажання я не відчувала ніколи.  Він зводив мене з розуму.

Тарас посадив мене на кухонний стіл і продовжив цілувати і пестити . Я була готова на все з цим чоловіком, але він раптово відійшов  від мене. Його затуманені очі дивились на мене і я нічогісінько не розуміла.

- Вибач ,мені потрібно працювати(і втік).

Клас, лишив мене на столі в самому розпалі а сам в «кущі» .Я зіскочила з столу і таки прибрала на кухні. Прийняла душ і пішла спати. Сон ніяк не приходив, можливо в Тараса є дівчина і він просто вчасно схаменувся. Тоді навіщо скільки знаків уваги, не розумію. Я відчувала себе ображеною. Тільки під ранок вдалось заснути. Добре, що на наступний день був вихідний, тому що я  спала майже до обіду.  Вийшовши з кімнати, помітила, що Тараса вже не було. Погода була кепська, як і мій настрій . Йшов дощ, вистукуючи по вікнах заспокійливу мелодію. Виходити на двір бажання не було.  Прибиранням квартири я не займалась. Кожного тижня приходила найнята працівниця і виконувала хатні роботи, я тільки підтримувала кухню в чистоті . В двері  подзвонили.  Я вирішила,що це Тамара Сергіївна прийшла прибирати квартиру. Я зазираю у вічко і бачу гарну молоду дівчину, вдягнену за останнім писком моди. Не відкриваючи двері запитую:

-Ви до кого.

- Відкривай ,мені потрібно поговорити з Тарасом.

- Його немає вдома.                                            

- Ти пропонуєш чекати його тут?

Відкрила двері і в ніздрі вдарив різкий жіночий запах. Власниця цього їдкого запаху була з розпущеним світлим волоссям і «тоною» косметики на обличчі .Не дочекавшись  мого запрошення, демонстративно зайшла в квартиру.

-Повішай мою парасольку.

Я поклала руки в кишені спортивного костюму: не збираюсь їй прислужувати.

- В кутку біля шафи є підставка для парасольок.

Вона не заслуговувала гарного ставлення своєю поведінкою .Дівчина зняла верхній одяг і попрямувала до Тараса в кімнату. Я пішла за нею і зупинилась біля дверей. Натомість, ця паночка всілась на Тарасове ліжко і закинула ногу на ногу. Вона заговорила перша: