Дизайнер свого життя

розділ XII Тарас

Тарас

Ранок на роботі видався завантаженим ,захворів один з водіїв. Потрібно негайно найти заміну, ще й  завантажена машина на трасі стоїть поломана. Тому на роботу виїхав ще о сьомій. Хоч думав з ранку поговорити з Софією, мабуть, я був готовий до нових стосунків. Після обіду обов’язково маю покинути стіни офісу. Досить грати в дружбу, скажу їй: - ти не проти бути моєю дівчиною? Я хочу весь вільний час проводити з тобою, ти мені подобаєшся. Ну якось так і скажу. Мені було конче необхідно цілувати і пестити її. Я такої справжньої дівчини ще не зустрічав , не хочу нікого, крім неї.  Було видно, що дівчина мало вживає спиртного .Тому так швидко і охмеліла. Не хотів, щоб на ранок вона пошкодувала про проведену ніч зі мною. Я дуже її хотів ,але мусив зупинитись ,щоб це не виглядало ніби я її споїв і скористався. Якщо я їй справді подобаюсь, то вона мені відповість взаємністю. В нас ще буде безліч солодких ночей.  Тому вирішено: після обіду заїду за квітами і до Софійки. Вона, напевно в дома, тому що сьогодні вихідний . Холодний осінній  дощ ніяк не хотів припинятись. Я так поспішав, що не взяв парасольку. Під’їхав до найближчої квіткової крамниці, і вже збирався виходити, як задзвонив телефон. Побачив невідомий номер і прийняв виклик.

- Я вас слухаю.

- Привіт, зайчику. Нам потрібно поговорити, я сумую без тебе.

- Ілона, нам немає про що розмовляти. Ми вже давно чужі люди в мене своє життя ,в тебе своє.

- Я зробила велику помилку, Тарас, коли пішла від тебе. Зараз під’їду до тебе на фірму ,що б ми мали змогу спокійно поговорити.

- Звідки ти знаєш адресу моєї роботи?

- Це нескладно - ти процвітаючий бізнесмен.

- Зрозуміло, звідки така зацікавленість моєю персоною. Що? Твій «гаманець» тебе кинув і ти шукаєш інший.? Бідний я був тобі не потрібен.( Зависла тиша, таке попав в точку).

- Ти нічого не знаєш ,я тобі все поясню.

- Я нічого не хочу знати ! Не шукай зустрічі ,я не на фірмі. ( і поклав трубку ).

Якби я бачив, що це Ілона мені телефонує не прийняв би виклик. Як я раніше не бачив, що ця жінка  переслідує тільки корисні цілі. Їй постійно все було не те: і відпустка погана, і квіти дешеві, і подругам прикраси кращі купують. Я не міг більшого дозволити, бо хотів відкрити власну справу, тим  більш місце під фірму я вже мав. Воно залишилось мені від мого покійного батька. Скільки я не пояснював Ілоні все дарма. Тепер я хочу бути з найпрекраснішою дівчиною. Софія не виставляє себе на показ, щоб вигідно продати ,а так як і я  колись, прямує до своєї мрії. Тому я виходжу під дощ і прямую до крамниці з квітами...Всю дорогу додому я думаю про Софію. Її великі зелені очі, чарівна посмішка, пристрасні губи, гарні стрункі ноги усе в ній зводило мене з розуму . Поки заходжу в під’їзд, розумію, що трохи вспів промокнути. Краплі дощу почали стікати мені на обличчя. Коли я в відкрив двері, то стояв, як вкопаний. Та, яка стала мені такою дорогою, покидає мене. Невже я її так сильно образив? Я задав їй і так очевидне питання:

- Ти йдеш?

- Не витрачай на мене час. Йди краще до своєї коханої ,вона тебе зачекалась!

- Що ти верзеш!?

- Йди до своєї кімнати і побачиш. Мені пора , мене таксі чекає.

- Нікуди ти не підеш ,поки ми не розберемось!

Букет поклав на тумбочку біля вхідних дверей. Зараз вона його точно не прийме. Хотів ще щось сказати,як в двері подзвонили. Я відкрив і побачив Тамару Сергіївну

- Доброго дня, вибачте ,але прибирання ми перенесемо на наступний тиждень.

- Гаразд, до побачення.

- Тамара Сергіївна, постривайте!- Виймаю гроші з гаманця і простягаю прибиральниці,- це вам на таксі, воно чекає вас біля під’їзду.

- Дякую і ще раз до побачення,-і мило посміхнулась.

Я ледве видавив з себе посмішку, щоб не здаватись не привітним. Софія перейшла на крик.

- Яке ти маєш право розпоряджатись моїм таксі!?

- Я сам тобі визву, тільки з початку ти мені все поясниш!

Нічого пояснювати не довелось. З моєї кімнати вийшла Ілона. Я готовий був взяти її за руку і випхати з квартири. Але силу до жінок я ніколи не застосовую. Ілона скривила противну посмішку і сказала:

- Відпусти дівчину, їй потрібно йти.

- Кому потрібно піти, то це тобі! Я тобі дав ясно зрозуміти, що не бажаю тебе бачити. Між нами давно все скінчено. Забирайся.!

Ілона швидко почала одягатись, взявши парасольку, підійшла до вхідних дверей. На прощання таки не втримала язика за зубами і сказала:

- Я в сто раз краща цієї сірої миші! – виходячи, грюкнула дверима.

Я перевів погляд на Софію, вона стояла опустивши голову, а по її щоках  стікали сльози.

- Не плач, маленька. ( Витер її сльози руками).

- Я вже нічого не розумію. Чому ж учора ти відштовхнув мене?

- Боявся, що на ранок ти пошкодуєш. Не йди від мене, я кохаю тебе і ніякої іншої дівчини мені не потрібно. Я приїхав до тебе.

Софія обійняла мене за шию і прошепотіла на вухо :

- Я тебе також кохаю.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше