Глава 4

 - Ну що ж, судячи з того, як ти загорілася ідеєю - вшануємо нудистів своєю присутністю прямо сьогодні, - з готовністю киває Рей. - Доїдай та пішли зливатися з природою. Хочу на це подивитися.

- На що це ти зібрався дивитися? - не скажу, що мене це не напружує, але відступати нікуди сама ляпнула.

- Споглядати гармонію. А ти про що подумала? - що ж відпадна розвага для двох покинутих, зібратися разом та пересмикувати один одного, кидаючи з викликом багатозначні посмішки, ніби у нас змагання хто швидше збожеволіє.

- Ні про що таке, - тисну плечима, - Мене заспокоює той факт, що я не в твоєму витонченому смаку, тому ми з тобою майже як подружки!

Він бідний навіть поперхнувся та дві хвилини кашляв, налякавши офіціанта.

- Тоді, люба подруго, на сьогодні ти вибираєш розваги, а на завтра я. Підходить така програма? - о, мені варто побоюватися цього підступного погляду. Мій напарник по нещастю явно щось задумав.

- Гаразд. Сподіваюся, ми повернемося додому цілими та майже адекватними.

Пошепотівшись з адміністратором, Рей швиденько з'ясував, де знаходиться цей куточок раю для нудистів. І ось через сорок хвилин, ми як два придурки, стоїмо одягненими посеред пляжу, засіяного голими тілами.

- Ти коли-небудь вже бувала в подібних місцях?

- Ні, - видихнула я, починаючи здригатися на нервовому ґрунті в тридцятиградусну спеку. І його регіт тільки все ускладнює. - А ти?

- Ні-і, і ніколи не прагнув, бо я не нудист за покликанням, ось це, «голими народилися, голими й помремо» якось не для мене. Мені подобалося роздягатися в інших місцях, зазвичай наодинці з дівчиною, збираючись зайнятися коханням. Але, в житті потрібно спробувати майже все, так що починай!

- А чому це я повинна починати першою? - підстрибнула я.

- Тому що це була твоя ідея. Не зволікай, Стефані, а то нас звідси виставлять, вирішивши, що ми з тобою два збоченця. Або ти здаєшся? Я не проти. Визнаємо, що ти сьогодні блефувала, кучерява хитрюго, намагаючись розвести мене на «слабо».

- Нічого я не здаюся, - бубоню я, розстилаючи рушник. І повернувшись до нього спиною, починаю повільно роздягатися. - Люди приходять сюди, щоб відчути себе одним цілим з природою, не соромлячись своїх тіл. Без всяких збочених схильностей. Щоб відчути задоволення від плавання оголеним. А ще голяка навіть засмагати корисніше.

- Це ти так себе заспокоюєш або мене намагаєшся переконати? - якимось натягнутим голосом виголошує позаду мене Рей.

- Можливо і те й інше, - повністю роздягнувшись, підхоплюю своє волосся, звертаючи його гулькою на маківці.

- Блін, - якось вже зовсім дивно видихнув Рей.

- Ти готовий? - набравшись сміливості, яка у мене проявляється виключно з переляку, обертаюся до нього і скрикую від обурення. - Я не зрозуміла?!

Рей стоїть все ще одягнений, для чогось прикриваючись спереду бейсболкою, як футболіст під час пенальті. І дивиться не на мене, а кудись вгору.

- І чим це ми зайняті?

- Чайок рахую, - нервово ковтає він.

- Це те, про що я подумала?

- Стефані, трясця твоїй матері! Повертайся до мене своєю симпатичною дупою та топай в море!

- Потрібно було якось налаштуватися. Ми не домовлялися, що розгледівши купу голих тіл ти надумаєш збуджуватися. Припини це неподобство!

- Вже вибач, це якось само собою сталося, - уїдливо шипить він. - І це теж цілком природно.

- Поглянь на мене! - підійшла я до нього майже впритул.

- Ти знущаєшся?

- Ні, балда, я хочу тебе відволікти, щоб ти розслабився. Подивися на мене і скажи якого кольору мої очі?

- Шикарно, - чи то крякнув, чи то схлипнув Рей, сміючись. - Вона думає, що це допоможе мені розслабитися! - тепер він навпаки опустив голову, дивлячись собі під ноги, час від часу роздуваючи щоки. - Я тебе благаю, Стефані, йди кинься в це чортове Червоне море. Або хочеш, щоб ми увійшли в воду взявшись за руки? Не знаю як тебе, а мене трохи бентежить, що ця компанія нудистів буде спостерігати мою ерекцію.

- Я просто хочу, щоб ти для початку подивився мені в очі, - вперлася я, борючись з бажанням вихопити у нього з рук цю бейсболку. І Рей як на зло став піднімати погляд дуже повільно. Ковзаючи ним від пальчиків моїх ніг, по колінах, стегнах, животі, грудях поки нарешті не уперся в мої очі. - Здаєшся, Рею Болдер?

- Вони світло-світло карі, майже золотисті, схожі на котячі. А ще у тебе груди другого розміру, шрам від апендициту, дуже мила інтимна стрижка, шрам на коліні, можливо, від падіння, і невеличке тату на лівій сідниці, щоправда, я не розгледів малюнок. Жінкам в цьому ділі простіше - у них нічого не випирає, коли вони бачить те, що їм подобається. Добре, давай зрівняємо позиції, - відкинувши бейсболку, стягує з себе футболку Рей, - Тільки дивись мені в очі, Стефані, - ятрить він. 

Розпусницею мене назвати не можна, як і скромницею, але складно дивитися в очі, коли він залишився без нічого. 

Ух ти! Ого! Яка …краса. Господи, про що я думаю?!!

- На що цікаво ти дивишся? Тобі жарко? Ти почервоніла.