Розгулялись грози

Розгулялись грози, що й землі продиху не має. А вітер так розійшовсь, що пошкодив лелечине гніздо. Нікуди дітись, батько сімейства змушений під дужим дощем шукати гілляча, аби полагодити, поки мама під своїм крилом ховає леленят.

Ходить батько - лелека, всенький мокрий та й вишукує гілячки, вже й втомився, проте хто - зна коли вийде з - за хмар сонце, а пошкоджене гніздо може й зовсім від вітру зруйнуватись. В той час за ним з-під містка дивиться стара, велика жаба, й не витримавши питає:

- Що ж це ти лелеко тут забув в таку погоду? Чому то, весь мокрий, дзьоба з землі не піднімаєш.

- Та бабусю - жабо, прикрість сталась, дужий вітер пошкодив гніздо і треба ж зараз його укріпити, боюсь так довго не вистоїть, а в мене сім'я в ньому живе.

Замовкла жаба на добру хвилину, задумавшись, або ж і полишивши увагою бідну лелеку.. Та згодом озвалась знову:

- Не те шукаєш.. Пройдись до галявини кульбаб та погукай сонечка - жука, й проси аби він допоміг тобі.. А як допоможе, то віддяч йому.

З недовірою сприйняв батько - лелека пораду жаби, та як не було тут потрібного розміру гіляччя, пішов у вказаному напрямку. Дійшов втомлений до галявини, де росли кульбаби й гукає:

- Сонечко - жук, добрий пане, допоможи мені в нелегкій справі! Сонечко - жук, добрий пане, допоможи мені в нелегкій справі! Сонечко - жук, добрий пане, допоможи мені в нелегкій справі.

На третій раз і виглядує з під квітки кульбаби сонечко - жук та й питає:

- Хто - то мене в такий дощ гукає?

- Це я батько - лелека.

- А що тобі треба?

- Дужий вітер пошкодив сімейне гніздо, а бабуся - жаба порадила, що ти можеш мені допомогти. Я за те віддячу.

- Так тому і бути! - відповів сонечко жук. - Схили голову до квітки, я залізу на тебе і віднеси мене вверх до неба, настільки високо, наскільки зможеш, то й буде тобі поміч.

Сильно втомлений був лелека, та діватись нікуди, послухавсь, схилив голову, а жук заліз на шию, та зручно помістився під пір'їну. Птах махнув кілька раз крилами, та щосили відштовхувсь в повітря. І далеко - далеко, що було сил піднявсь до неба. Тут то й жук сонечко взявся за справу, розправив червоні крильця й промовляє:

- Сонце, Сонечко, Світило

Вийди на галявину з-за хмар

Сонце, Сонечко, Світило

Зігрій теплом і сяй.

Кілька раз сонечко - жук повторив, як сонце спочатку кволо пробилося крізь хмари, а згодом і на повну силу засвітило. Диво та й годі. Ось і встигнув лелека полагодити на совість гніздо. Також, не забув віддячити сонечку - жуку та бабусі - жабі.