3.

У день тридцятиріччя в Ігоря з’явилося чітке розуміння, що відступати далі нікуди, оскільки позаду третина, а то й, якщо не пощастить, половина відведеного йому часу. Життя не просто минало, з кожним роком воно наче прискорювало свою швидкість, невблаганно наближаючи його до старості, а він так нічого у ньому і не досяг. Він неодмінно мусив наповнити його змістом.

Той весняний день виявився погідним і лагідним, як незаймана дівчина, а Галя була особливо доброю і чуйною. Ігор ще лежав у ліжку, коли вона, у самій нічній сорочці, прийшла його привітати. Подарунком йому був альбом творів Архипенка – і де вона його тільки роздобула?

Поцілувавши його у щоку, Галя спокусливо прошепотіла, що приготувала йому ще один подарунок, але він занадто довго спав, а вона, з огляду на його свято, не наважилась його будити, тож він уже не встигне ним скористатися. Коли вона підводилась, у вирізі сорочки Ігор побачив ніжну округлість грудей, які збудили у ньому хіть, а водночас і нагнали сором  за те, що  він стільки часу був зайнятий самим собою, приділяючи так мало уваги цьому милому створінню, яке ввірило свою долю йому в руки. Можливо, одна з причин його невдач у тому, що він занадто мало віддавав? Наприклад, у коханні, в якому, на відміну від нього, Галя віддавала йому себе усю. І тому, можливо, йому нарешті варто змінитись? Сьогодні ввечері він спробує це зробити.  

Чудовий ранок дозволив Ігореві цілий день не відчувати гіркоти від втрати ще одного року життя, що з ним траплялося кілька років поспіль. Та і твердий намір стати на шлях перемін змушував не зважати на всілякі не зовсім приємні моменти, якими мав бути насичений цей день. Найбільше його мучило, як відзначити день народження на роботі: кого запросити, де відсвяткувати – він відкладав це буквально до останнього. А потім таки відважився завести весь свій відділ у невелике кафе з привабливими цінами і затишним інтер’єром. Запросив абсолютно усіх, хоч двох-трьох осіб ще вранці йому не хотілося підпускати на свій ювілей і на гарматний вистріл. Він знав, що їхні тости будуть нещирими і що насправді нічого доброго вони йому не бажають.

Після кількох позбавлених будь-якої оригінальності побажань, розмова повернула на тему роботи. Дуже швидко вияснилось, що більшості із тих, хто зібрався за столом, на фірмі уже давно допікала одноманітність. Їхній директор, почасти із жадібності, а почасти із невміння знаходити хороших клієнтів, хапався за будь-які замовлення. Вони проектували незугарні магазини, торгові павільйони, сіренькі житлові будинки. У цих проектах неможливо було проявити фантазію, її, утім, ніхто від них і не вимагав. Тому ті архітектори, котрі мали хоч трохи амбіцій, уже давно мріяли про те, щоби змінити місце праці. Лише мріяли – Ігор був переконаний, що цим усе і закінчиться. Комусь на те, щоби зробити цей рішучий крок бракувало сміливості, а комусь впевненості, що він, попри свої слова, може створити щось краще.

Слухаючи своїх співробітників, Ігор радів від того, що цей день народження, напевно, останній у цьому колі. Одного року йому має вистачити, щоби рішуче змінити своє життя – у цій фірмі він тільки вбиває час, займаючись зовсім не тим, для чого створений.

А потім його думки повернулись до ранку. Галиного вітання, її грудей у вирізі сорочки, обрисів тіла під тонкою тканиною. Враз йому страшенно захотілося близькості з нею. Відчути під собою рельєф її тіла, побачити її розширені від насолоди очі; інколи, коли вони кохалися, йому здавалося, що пристрасть закидає її свідомість у якісь неймовірні далі, можливо, навіть в інші світи. Він аж побоювався, що вона може звідти не повернутися.

Її повернення справді тривало довго і, мабуть, тому, що кохання поглинало її усю, до останньої клітини, а от йому так не вдавалось. Він завжди думав, як зробити ці хвилини для неї незабутніми, як подарувати їй якомога більше насолоди, а про себе абсолютно не дбав. А після оргазму на нього накочувалися байдужість і відчуження. Усе, що тільки що між ними було, йому здавалося дивним і недоречним, навіть відразливим, від чого він здавався собі майже неповноцінним. Так тривало день, іноді два, поки у ньому не прокидався інстинкт продовження роду, і він знову починав її бажати.

Вдома на Ігоря чекав сюрприз. Коли він увійшов в квартиру, святковий стіл був уже накритий. Посеред столу стояла запечена качка з яблуками, смажена картопля, шопський салат, пляшка хорошого червоного вина. Щоби приготувати усе це, Галя швидше відпросилась з роботи.

Вона встигла подбати і про себе. Одягнула коротку спідничку, блузку із тонкого шовку, крізь який просвічувалося тіло, а на шию повісила золотий кулон із камінцем нефриту. Жіноча хитрість, той камінь, обрамлений у золото, постійно миготів перед Ігоревими очима, притягуючи до себе його погляд, який сам по собі опускався нижче, на верх її молочно-білих грудей, які виднілися у декольте. 

 Ігор не міг не віддячити їй за це, хоч ним керувала не лише вдячність. Після нудного і втомливого перебування у колі співробітників її товариство здавалося майже райським. Воно гарантувало йому цілковите порозуміння, а коли треба, то і співчуття та підтримку.

Ігор підійшов до Галі і нахилився, щоби поцілувати її у щоку. Однак вона несподівано повернулась і підставила йому вуста. Він збирався їх ледь торкнутися – навіщо випереджати події, попереду ж цілий вечір, але, відчувши піддатливість і ніжність її вуст, не наважився зіпсувати їй ці хвилини. Під час поцілунку Галя заплющила очі, і він зміг крадькома дивитися на неї, на те, як її потроху огортає пристрасть. Вона наче скручувала Галю у кокон, роблячи її слабкою і безсилою. Ось вона легенько затремтіла, обм’якла, наче пропонувала уже оволодіти собою. Він перервав поцілунок.