Розділ Тринадцятий. Тінь В дверях та інші печатки

Вони знову опинилися в просторій кімнаті. Вона дещо відрізнялася від попередньої та все ж, загальними рисами, повторювала її інтер’єр.

          Анатоль увійшов і одразу роззирнувся навколо шукаючи печатку, таку ж, як і в перший раз. Але всі стіни навколо були гладкі, і, здавалося, мармурові. У самому центрі виднівся невеликий, круглий п’єдестал схожий до циркової арени. Зверху на неї лилося дивне сяйво, так, немов її освітлювали лампи денного світла. Стіни були гладкі з золотавими прожилками без вікон. На стелі, по колу, вилися срібні петельки різьбленої декорації.

          Ліза також першим ділом спробувала відшукати печатку, тож відсутність цього елементу дуже стривожив дівчину. Спокою не додавав і той факт, що всередині не було чути ніякого шуму. У попередній кімнаті відчувався подув вітру, капання води. А тут, хтось, ніби викачав усі звуки, така глибока тиша давила на дівчину, викликала тривогу.

          — Щось не бачу печатки, — замітив Анатоль.

          — Всі печатки відрізняються між собою. Кожна з них має свій вид, відповідає за різні функції, — роз’яснив Кю.

          — А ця, яке в неї завдання?

          — Ця печатка формує простір. Будує лабіринти, перекручує, та формує світ у середині скриньки.

          — Печатка Простору?

          — Може її так називати, — всміхнувся до Лізи Кю.

          — То де вона?

          Кю поволі рушив навколо круглого підйому. Його голубі очі обмацували порожнє місце між стелею та ареною. Виглядало так, ніби він бачить те, чого не бачать діти.

          — І тут зміни, Деврон зумів таки проникнути в її магію. Не так сильно, як у попередню? Та все ж…

          — То що, ви маєте відновити її?

          — Так Лізо, але щось тут докорінно інакше. Використовували темну магію, яка має захисні закляття.

          — Тобто?

          — Це означає, що коли я розпочну відновлення та перебудову печатки, можуть виникнути проблеми.

          — Які?

          — Це можна перевірити тільки розпочавши відновлення.

          Ліза закотила очі.

          — Ну бліін, а легшого чогось тут не буває?

          — Не ний сестричко, а приготуйся

          Кю підморгнув Анатолеві, і глянув у бік Кицьки, та ствердно кивнула головою. Чаклун склав долоні до купи виставивши великі пальці в боки. А тоді почав заклинання.

          Як тільки голос Теренса пролунав у порожній кімнаті, то між стелею і круглою платформою пробігла блискавка. Її гілки формували собою шар, який нагадував обриси планети. За мить шар, наче склався і став плоским, а тоді перетворився на справжню печатку, яка, наче була зіткана із сотень блискавок.

          Анатоль відчув хвилювання, на відміну від першої, ця печатка була втричі більшою, а схематично нагадував примітивний малюнок галактики, тільки замість планет були різні написи дивними символами. З кожним словом чаклуна вони ставали все чіткішими і яскравішими. Зачудований магією хлопець навіть не помітив, як суцільні стіни несподівано пішли маленькими тріщинками з яких почав сочитися дивний, чорний дим.

          — Ти щось незвичне бачиш? — схвильовано спитала Ліза.

          — Ти про що? Тебе не дивує двохметрова, зроблена з блискавок, штука, яка висить у повітрі?

          — Я не про це, ці твої стрілялки геть виїли мозок. Кю говорив про захист, який міг встановити Деврон, ти не помічаєш щоби щось нам загрожувало?

          — Ніби ні.

    Тим часом, за їхніми спинами, чорний дим почав сплітатися в химерний рваний силует.

          — Пильнуйте! — несподівано озвалася Кицька. — Щось наближається, я відчула темну енергію.

          — Звідки? Я нічого не бачу? — голос Лізи затремтів.

          — Я не знаю просто відчуваю.

          Дим остаточно набрав форми високої безликої людини в каптурі. Примара витягнула убік довгу тонку руку. Її долоні почала формуватися вигнута палиця.

          — А хай їм грець, — буркнув Анатоль. — Все вони вилазять звідти звідки їх най….

          Він раптом вмовк і почав повільно обертатися. Тим часом із палиці в руці чорного привида вистромилося гостре туманне лезо, і коли хлопчина розвернувся, чорний силует якраз замахувався своєю косою.

          — Пригніться, — заволав він і звалився на землю, Ліза зробила так само. Виплетене з чорного туману лезо зі свистом розітнуло повітря.

          — Що це ще таке, — вигукнула Ліза перекотившись у бік. У її руці спалахнуло лезо.

          — Що б то не було, а в гості воно явно не прийшло.

          — Це різновид чорної магії. Не давайте йому добратися до Кю. Пам’ятайте, як тільки печатка відновиться, усе це зникне. Нам просто потрібно відволікати це чудовисько допоки Теренс не закінчить вносити зміни.

          Анатоль одразу відбіг у протилежний від того місця, де стояв Кю й почав розмахувати руками приманюючи до себе витвір темних сил. Ліза зробила схоже, але з іншого боку. Страшило розгубилося, його туманна голова крутилася з боку в бік вагаючись куди атакувати. Кицька залишилася стояти в центрі. Вона, наче підзаряджалася, Анатоль помітив, як наливаються світлом волосинки на її хутрі. Він зрозумів що з’ява готує потужну атаку й ще енергійніше почав махати руками.