VI

   Після обіду, коли сонце заховалося за хмару, треба було дідусеві допомогти грядку підгорнути, отож взяла до рук сапку з металевим держаком. Батько у цей час вже працював з дідом, тож був під наглядом, а мати поралася у хліві.

   По дорозі заглянула до неньки, бо почула ніби вона з кимось говорила. Вирішила, що то Тарасик, мабуть, поряд із нею, але помилилася. Це вона гомоніла до чорного кота, що ходив поміж її ніг, випрошуючи уваги. 

   – Котику, тебе поніжити чи погладити за вушком? – люб’язно запитала матір і потяглася до рушника, щоб спочатку витерти брудні руки.

   А поки вона витирала, я кинула сапку на землю і швидко підійняла кота за загривок, відтягуючи від неньки. Заглянула в очі темній тварині, бо вже знала, що блуд вмів перетворюватися. І не помилилася. Кіт диявольськи зашипів, блимнув чорнильним поглядом містичних очей і враз залишив подряпину на моїй щоці, що змусило його відпустити. Встигла тільки видерти трохи чорної шерсті. А сам він дременув із двору так швидко, що людськими ногами ніхто б не наздогнав. А коли знову глянула на шерсть в долонях, то її вже й не було.

   – Та хто ж так кота бере, Данусе?!

   – То був не кіт, мамо! – намагалася пояснити. – Нечиста сила! Дідусь казав, що таку істоту блудом називають. Його чіпати не можна, тому я ж тебе врятувала, а мені він кривди не міг вчинити.

   Матір змучено зітхнула і перепитала:

   – То дідусь, кажеш, такого наговорив?

   – Бо так і є! І той дідок, якого на роздоріжжі зустріли – це той самий блуд, тому Тарасик і хворів так довго. Ця істота вміє перевтілюватися, розумієш? І татко на його приманку в образі дівиці потрапив, того і поводить себе отак дивно. А завтра до церкви разом усі підемо – і нечисть залишить нас.

   – Обов’язково до церкви підемо, щоб дурні думки із твоєї голови повиходили, – прозвучав роздратований голос. – І треба буде мені переговорити із цим казкарем.

   Останні слова матері звучали настільки твердо, що не варто було навіть сперечатися. Тому опустила голову, підійняла сапу і пішла працювати. І нащо було те їй пояснювати? Тільки гірше зробила.

   Після вечері мати таки виконала обіцяне, порозмовлявши із дідусем. І хоч усієї розмови між ними не чула, але дідуся було шкода. Після того прийшла до нього, пригорнулася і стала вибачатися. Пояснила, що блуд знову приходив, тому і розповіла усе матері, а вона не повірила.

   Та дідусь не ображався, а тільки сказав на те:

   – Ми можемо не вірити у нечисть, але шкоди від неї менше не стане.

   А після того побажав доброї ночі.