Розділ сімдесят четвертий

Тетяна з Віктором дивилися фільм, як в неї хтось зателефонував на мобільний. Вона відповіла:

- Алло. Я слухаю.

- Тетяно Сергіївно тут виникла така пропозиція – мовила директор приватної школи в якій працювала Тетяна Сергіївна.

- Я слухаю.

- Як ви ставитеся до того, щоб стати куратором п’ятого класу.

Пилипенко задумалася. Їй було важко вирішити, що робити. Адже одна справа якщо ти звичний викладач біології, а інша – якщо ти курируєш клас. В другому випадку відповідальності значно більше.

- А можна я подумаю – промовила Тетяна.

- Добре. Але рішення маєте прийняти до вечора. Знаєте що перетелефонуєте мені на мобільний коли вирішите, адже я маю поїхати сьогодні у відрядження. Номер знаєте?

- Так.

- От і домовилися. У вас є запитання до мене?

- Ні нема.

- Тоді як приймете рішення подзвоните. До побачення.

- До побачення – Пилипенко поклала айфон на стіл. Віктор одразу запитав в неї:

- Хто телефонував кохана?

- Наша директор. Сказала що я можуть дати курирувати клас.

- Ну так погоджуйся.

- Думаєш в мене вийде – Тетяна сіла на диван.

- Я більше ніж чим впевнений – він обняв її за плечі, бажаючи підбадьорити.

- Давай додивимося фільм і я подумаю – мовивши це вона, і перемикнула «паузу» на «грати».

Години через дві Тетяна Сергіївна перетелефонувала директорові і повідомила, що погоджується. Та подякувала їй і побажала успіхів.

Минуло декілька днів і наступило перше вересня. Пилипенко Тетяна йшла до класу в якому зібралися її учні. Сьогодні вона мала з ними познайомитися. Хвилювання в неї було велике, адже вона пам’ятала, з першої зустрічі варто зав’язати привітливу атмосферу. Тоді і працювати наступні вісім років було легко.

- Доброго дня – привіталася вона з учнями – Мене звати Тетяна Сергіївна Пилипенко. Відтепер я буду вашим куратором.

Знайомство з підопічними учнями пройшло успішно. Веселі хлопчики та дівчатка випромінювали радість і заряджали нею свою кураторшу. Тетяна Сергіївна на завершення промовила їм, щоб ще підняти настрій:

- Ну бажаю вам успішного навчання. Впевнена будемо в рейтингу кращими.

В кінці кожного місяця в їхній школи визначався рейтинг кращих класів, на основі успішності учнів. Це робилося з метою заохочення їх до стараннішого навчання.

Минув місяць. Тетяна поспішала на кураторську годину, яку проводила зі своїм класом щочетверга. В неї для них була приємна новина. Вона ввійшла до класу і привіталася зі своїм 5-Б:

- Доброго дня. Як справи?

- Нормально – загули діти.

За цей місяць що пройшов, Пилипенко полюбила кожного з них. Вона вже добряче знала кожну з підростаючих особистостей, їх характери.

- В мене для вас хороша новина. Ми перші в рейтингу серед п’ятих класів і треті по школі – куратор радісно сповістила їх.

Учні  заплескали в свої долоні і радісно загули.

- Ви молодці. Я вами пишаюся – Тетяна похвалила всіх. Вона і сама була щаслива з того.