Дотик Кохання

Жарти долі

Я так шкодую. Навіщо дала номер свого телефону? Можливо це тому, що я не мала часу дискутувати із ним. Я просто хотіла знайти Моллі. Хоча, глибоко у своїй душі, розумію, що бажала продовжити це знайомство. Мій розум і серце стали ворогами. Головою розуміла, що ще не час, але душа так прагне відпустити все..Мені так хочеться стати тією життєрадісною дівчинкою, знову посміхатися й насолоджуватися кожним променем сонця. Я не можу більш щодня шкодувати, що прокинулась. Але чи вдасться мені це?

Минуло декілька днів. Міа не спала всю ніч, оскільки в неї залишилось дуже мало часу для завершення корегування тексту. Дівчина працювала редактором у місцевому видавництві книг. Ця робота була для неї ідеальною, оскільки не потрібно було виходити із дому та заводити нових знайомств. Міа взяла свій мобільний, щоб глянути котра година і помітила смс :

"Привіт як ти ? Подзвони до мени як матимеш час обговоримо хімчистку )))))))))))))))))) "

- "менИ?" він, що не вміє писати? Де розділові знаки? Та ще й так багато смайлів? Йому 15? Щоооо?!!! Як можна бути таким гарним, але таким тупим? - пробурмотіла дівчина.

"Вишли, будь ласка, мені номер банківського рахунку. Я перерахую кошти витрачені на хімчистку твоєї сорочки. Я вважаю, що більше не має необхідності обговорювати цю тему. З повагою, Міа" - це було останнім, на думку дівчини, повідомленням. Та тільки Річард думав інакше.

*****************************

Це була неділя. Міа врешті завершила і відправила роботу у видавництво. Після довгих безсонних ночей, дівчина вперше добре виспалась. Прокинулась вона близько 13-тої години дня. Бабуся приготувала для неї сніданок, який вже давно охолов. Вони сіли за стіл, взявши в руки чашки гарячого чаю і як завжди весело розмовляли на різні теми. Після цього, Міа сходила в душ, одягнула легку весняну сукню, покликала Моллі й вирушила на прогулянку до парку. Вона обожнювала такі сонячні дні, це давало їй надію на щасливе майбутнє.

Гуляючи біля озера дівчину побачив Річард, він знав, що знову зустріне її тут.

Міа перерахувала кошти й заблокувала його номер, хлопець не міг зрозуміти причини, тому він щодня протягом тижня приходив у цей парк в надії побачити її. Закохався? Ні. Річард був дуже красивим та забезпеченим чоловіком, проходячи повз будь — якої дівчини — зачаровував своєю красою і харизмою. Він не міг повірити в те, що існує хоча б одна людина, яку він не зможе завоювати, ось тому він й хотів її. Вона не його. І це притягує.


Моллі забігла в озеро. Міа довго її кликала, але собака не слухала і тому дівчина знявши взуття ввійшла у воду, їй було страшно, оскільки не вміла плавати. Вона розуміла, що собаки — чудові плавці, але все одно боялася, що може щось статися і вона втратить тваринку. Міа обережно наступала на кожний камінчик і в якийсь із моментів, вона зрозуміла, що не відчуває дна. Її охопила паніка. Страх повільно скував її тіло й дівчина почала тонути. Втрачаючи свідомість Міа побачила Річарда, який біг до неї. Та тільки врятувати не встиг...

- Вона дихає? - запитав хтось з оточуючих, що стояли навкруги дівчини

- Так, жива.

Я відкрила очі, й зрозуміла, що лежу на землі, мене оточує багато людей. Всі шепочуть й запитують, що сталося. Я бачу руки на моїх грудях. Штучне дихання, вони робили мені його, точніше він...В мене карма така? Першого разу врятував бездомний, а сьогодні...я не впевнена, але мені здається, що ...алкоголік...Коли він посміхнувся, я побачила його зуби..ту невелику кількість чорних зубів. І він цим ротом цілував мене. Чому саме він? Я, напевне, егоїстка й так не потрібно думати, але ця чорна посмішка і запах алкоголю із його рота...Мене знудило. І знаєте, хто спостерігав за цим всім? Так, Річард. Мені було так соромно. Я піднялась й подякувала за допомогу. В той момент хотілось просто втекти. Але він вирушив за мною.

- Міа, ти в порядку? запитав мене

Я не могла відповісти й слова, ніби оніміла. Навіщо ти йдеш за мною? не йди...будь ласка, не йди...Але Річард не хотів мене покидати. Він зняв із себе вітрівку й віддав мені. Це було так ніжно, поки він не показав мені фото. Цей придурок вирішив з мене посміятися й зробив фото, як той чоловік мене цілує.

-Міа, ти тут така красива. Я зрозумів, чому ти мене заблокувала в телефонній книзі. Я ж просто не у твоєму стилі. Тобі подобаються чоловіки солідніше. У віці. Та і зубки в мене всі, глянь вони навіть білі. Для тебе це гидко, так ? - пожартував Річард

- Слухай, тобі не соромно? А якби я там загинула? Я не вмію плавати.

- Але ж ти жива, тоді чому мені має бути соромно? Та і води там було по коліна, як можна було там втопитися?

- Дай мені спокій, добре?! Я не в настрої сваритись із тобою.

- Добре, не ображайся, це ж жарт. Давай я проведу тебе додому? Я боюся, що із тобою знову щось трапиться. Ти ж така незграба...

- Так! Так, я незграба! Але я хоча б людина! Якби із тобою таке трапилось, то я б не стояла в стороні і робила фото. Хоча, якщо захочеш топитися — повідом мене, по доброті душевній я викопаю тобі маленьку яму.

- А свічку за мене в церкві поставиш?

- Я тобі всю похоронну процесію замовлю.

- Хм...ти так мило виглядаєш, така скромна дівчина, та бачу з гарячим характером, ти всюди така гаряча?

- Я можу гаряче дати тобі ляпаса. Тому краще не підходь більше до мене! - крикнула Міа й втекла додому.

"Не вихований баран! Як йому язик повернувся таке сказати? Гаряча? Та, що він собі дозволяє? Сподіваюся я більш його ніколи не побачу. Міа, тобі необхідно триматися від нього як найдалі. Будь обережна.." - подумала дівчина.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше