Доторкнутись до небес

Пролог

… Тремтячими руками я стискаю револьвер і повільно підходжу поближче. В повітрі все ще пахне порохом, а позаду мене байдужим поглядом дивиться реальність. Та це все зараз немає жодного значення. Він все ще живий! Таке іноді буває після розстрілу, проте, я вже знаю, що ці рани не сумісні з життям і мені потрібно зараз його добити. А я врятувати хотів! Завжди хотів – не вийшло. Не думав, що якась примарна ідея буде для нього цінніша за власне життя. Я підношу револьвер і майже не цілюсь:

Ти ще можеш передумати. В нас найгуманніший суд в світі і хороші лікарі, – щодо докторів я трішки сумніваюся, але Грицько Бойчук, мій друг і названий брат, не може от так от померти, як бандит і зрадник, як бандерівець.

– Олюнька, – тихо говорить він, уперше за останній час глянувши на мене, – мій ненароджений син…

– Подумай про себе, – усе ще не розумію я, ні сьогодні, ні вчора, ні на допитах, ні в лісі не розумів, а може не намагався – уже й не знаю. Це все не повинно було от-так-от закінчитися.

– Я… – він говорить кров’ю і я бриджусь того, що вона попадає на мою білу сорочку, а ще більше бриджусь своєї на це реакції, – прощаю тебе… подбай про мою дружину…

Пролунає постріл і його голова впаде бездиханним лантухом на брудний сніг. Мовчки я заховаю зброю і піду зробити собі гарячого чаю в кабінеті, щоб хоч трохи зігрітись. На цілий тиждень я порину у роботу. Вертатимусь додому під рано, втомлений та замучений до краю падатиму у ліжко, щоб через п’ять годин стати з важкою головою і знову поринути в роботу. І тільки через тиждень, десь ні звідки, в моїй голові народиться запитання, де ж він все-таки знайшов свій спочинок. Я прекрасно знатиму, що на його могилі не стоятиме таблички – її узагалі не буде, як і мене на тому місці. Я ніколи туди не прийду, хоч не раз подумки це робитиму.

А вже вечором народиться найбільша мрія усього мого життя і я нарешті зрозумію останнє прохання Гриця – він таємно взяв шлюб з Олюнькою, дівчиною з нашого села, і вони чекали на дитину. Я поїду до неї, захочу … та буде вже запізно – вона уже буде в поїзді

на Сибір…

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше