Дотягнутись до зірок

17. Жодних сварок

– Деве, ми гуляли просто, – втручається Ерік, і я вперше хочу щиро подякувати йому за це, тому що настільки розгублена, що й слова вимовити не вдається. – Там ще Бен був поряд. 

– Щось Бена я тут не бачу! – сердито кидає продюсер. – Хтось навмисне зробив фото так, щоб показати вас у ролі пари. 

– І що тепер? – втручається Ітан. – Як на мене, то це не проблема. Ажіотаж до нашого повернення лише підігріється, адже ніхто не знає, хто ця дівчина на фото. 

– Завтра пресконференція, і лише сліпий не зрозуміє, що та дівчина на фото і є Лілі, – додає Шерон. – Ми не планували робити Еріка та Лілі парою. Це може як підняти рейтинги гурту, так і знизити їх. 

– Тоді й не треба говорити, хто вони одне одному, – додає Бен. – Нехай залишається таємницею. Інтрига ростиме, а разом з нею і рейтинги. Хіба не так, Деве? 

– Можливо, – продюсер втомлено протирає обличчя рукою і ховає фотографії в шухляду. – Лілі, на всі питання, що стосуватимуться твоїх стосунків з будь-яким учасником гурту, ти відповідаєш коротко і спокійно: ми просто друзі. Хлопці допоможуть тобі відбити атаку журналістів. 

– Добре, – киваю і наступні десять хвилин слухаю про те, на які питання і як саме я маю відповідати. Лише зараз до мене доходить, що пресконференція – це наче перша сходинка на моїй кар’єрній драбині. Якщо зможу показати себе впевнено і гарно, аудиторія мене прийме. 

– Лілі, тобі час до Роксі, – каже Шерон, поки Дев обговорює моменти інтерв’ю з Еріком. 

Виходжу, не прощаючись, і йду в кабінет до дівчини. Роксі якраз розкладає одяг на дивані, а коли бачить мене, усміхається і міцно обіймає. 

– Ну й налякала ти мене, дівчино! – заявляє, коли я сідаю за стіл навпроти неї. – Схоже, наш Ерік зовсім голову втратив. Ви ж померти могли. 

– На щастя, усе обійшлося, – усміхаюся, хоча все ще важко згадувати ту аварію. – І мені здається, що ми навіть стали трохи ближчими. Принаймні більше не сваримось. 

– Ну, звісно, – хмикає Роксі та піднімається, щоб налити нам у чашки воду з чайника. Ставить переді мною чашку з запашним чаєм і повертається на своє місце. – Весь інтернет завалений фотками ваших із Ротом обіймашок. Невже лід дав тріщину? 

– Нічого такого там не було, – швидко відповідаю. – Я просто мало не впала, а він мене підтримав. Хто ж знав, що в цю мить нас знімали? 

– Не парся, як на мене, то такі новини вам лише на користь. Усім кортить дізнатися, хто ти така. А завтра ти постанеш перед ними у всій красі, – Роксі мені підморгує і робить ковток чаю. – Тому будь готовою до великої кількості провокативних запитань. Сподіваюся, хлопці тебе підтримають. 

– І я сподіваюся, – з надією відповідаю. – До речі, а коли ми змінюватимемо мій стиль? Ти говорила, що волосся у мене погане… 

– Уже дочекатися не можеш? – хмикає Роксі. – Пресконференція завтра о третій годині, тому у нас ще буде час зробити з тебе цукерочку. Хочу, щоб це був сюрприз для усіх. 

У Роксі такий божевільний блиск в очах, що мені вже страшно стає. Схоже, ідей у неї дійсно багато. А для мене головне – не залишитися лисою після її експериментів. 

Наступну годину Роксі підбирає для мене одяг, у якому я маю з’явитися на пресконференції. Її вибір зупиняється на темних джинсах, білій футболці та шкіряній короткій куртці, яка і прикриває мою пов’язку на руці. На ноги чоботи з товстою підошвою і багато браслетів на руки. 

Покрутившись перед дзеркалом, я уявляю себе поганою дівчинкою, але, як виявилося, Роксі мала рацію: моє темне волосся та обличчя без макіяжу зовсім не підходять цьому образу. 

– Ну, як тобі? – дівчина зупиняється позаду мене, прискіпливо розглядаючи кожну деталь. – Звісно, я ще можу зробити з тебе милу дівчинку-принцесу, але, як на мене, такий образ тобі зовсім не підходить. У тебе ж вогонь в очах! 

– Справді? – здивовано дивлюся на Роксі. – Ти дійсно так думаєш? 

– Чому ж думаю? Я бачу це, – усміхається дівчина. – У мене талант, подруго! Я бачу людей наскрізь, саме тому чудово знаю, який образ краще підібрати. 

Хочеться вірити, що так і є. Одяг, який обрала для мене Роксі, я зацінила. Залишилося дочекатися завтрашнього ранку і побачити себе нову. Дивно, але змін я більше не боюся. Навіть якщо це буде рожеве волосся – готова повністю покластися на досвід Роксі. 

Коли ж я виходжу з її кабінету і прямую на пошуки хлопців, то нікого з них уже не застаю. Доводиться повертатись у кабінет до Девіда, щоб дізнатися, що мені робити далі. Стукаю і, не чекаючи відповіді, заходжу. 

– Девіде, я… – тільки-но відкриваю рота, як завмираю, побачивши у кабінеті знайоме обличчя. 

Драк Денеро сидить у кріслі навпроти продюсера і розкуто закинув ногу на ногу. Коли ж він бачить мене, його губи розтягуються в усмішці. Чомусь я одразу згадую слова Еріка про те, що цей хлопець поганий. Не знаю чому, але перевіряти, чи так це насправді, мені не хочеться. 

– Які люди! – першим заявляє саме Драк. – Деве, не розкажеш, хто ця мила дівчина? 

– Обійдешся! – продюсер швидко підводиться на ноги та підходить до мене. Закриває своїм тілом від блондина, і стає трохи краще. Цей Драк дивиться так, наче я шматок м’яса, а не людина. Неприємний тип, хоча раніше він мені подобався. От як змінюється враження про чоловіка. – Що таке, Лілі? 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше