30. Перший поцілунок

Для того, щоб відзняти сцену на набережній, доводиться перекрити частину дороги. Тішить хоча б те, що зівак не допускають близько й охочі поспостерігати за знімальним процесом перебувають за метрів сто від нас. 

Раніше мені не доводилося тут бувати, і тепер я розумію, що дуже багато втратила. Океан за спиною, ліхтарі освічують усе навколо і вечірня прохолода, яку дарує вода. Це місце наче створене для прогулянок закоханих пар. І так вже склалося, що сьогодні ми з Еріком – ця пара. 

– Готова? – запитує хлопець і міцно тримає мою руку у своїй. Усі з цікавістю спостерігають за тим, як ми відіграємо цю сцену, і лише мені здається, що це зовсім не гра. А може, мені просто хочеться, щоб це була наша з Еріком реальність. 

– Ні, але кого це хвилює? – бурчу і нервово переводжу подих. – Треба просто вдавати, що я найщасливіша у світі. Так? 

– Давай спробуємо, – Ерік усміхається. Тільки-но лунає команда, вмикається музика, і ми повільно йдемо, усміхаючись одне одному. 

Ерік ставить мене на підвищення і підтримує, щоб я не звалилася вниз. Я усміхаюся йому, відчуваючи руки хлопця у себе на талії. Мою сукню гарно розвіває вітер, як і волосся. Ерік обіймає мене за талію, і я відчуваю, як його грудна клітка торкається моєї спини. Його обличчя так близько, що теплий подих торкається моєї щоки. Нас знімають великим планом, тому треба переконливо вдавати, що я найщасливіша зараз. 

Дивно, але Морган мовчить, отже, йому усе подобається. Навіть я відчуваю, що між мною та Еріком настала якась ідилія. І це приємно зігріває душу. 

– І так, найважливіший кадр за вечір, – Морган кличе нас до себе і пояснює наступну сцену. – В мить, коли за вашими спинами розриваються салюти, ви починаєте цілуватися. Усе зрозуміло? 

Ну ось, мить істини настала! Ми з Еріком повертаємося на свої місця, і хлопець тримає мої руки у своїх. 

– Ти тремтиш, Лілі, – хлопець усміхається, і я бачу, що він також нервує. Хоча і добре вміє приховати це. – Поцілунок – це зовсім не страшно. 

– Дуже на це сподіваюся, – бурчу, і саме в цю мить за нашими спинами починають розриватися салюти. 

Я бачу, як Ерік повільно нахиляється до мене, і відчуваю, що серце завмирає. Дивно, це ж не перший мій поцілунок, чому ж тоді так страшно наважитися на нього? Заплющую очі, коли уста хлопця накривають мої, і без сумнівів впускаю його язик у свій рот. 

На якийсь час усе навколо просто стирається з реальності, наче немає поряд з нами знімальної групи. А може, мені просто хочеться, щоб ми були тут самі? 

Поцілунок настільки ніжний та обережний, наче нам обом страшно від того, що відбувається. Десь на задньому плані продовжують розриватися салюти, а мені здається, що вибухають вони у мене в голові. 

Поцілунок закінчується, але ми продовжуємо стояти на місцях. Мої руки в його руках, а в його очах я бачу відображення власних очей. 

– Молодці! Це так емоційно! Я в захваті! – радісні крики Моргана повертають нас обох в реальність, і доводиться розійтися. Коли руки Еріка відпускають мої, миттєво стає холодно. 

Роксі вкриває мене теплим пледом і веде до мікроавтобуса. Я ж все ще десь літаю і відчуваю тепло губ Еріка у себе на вустах. 

– Це було дійсно феєрично, – усміхається подруга і передає мені гарячий чай в одноразовій склянці. – Поцілунок просто бомба. 

– Мені здається, що це не моя історія, – зітхаю і роблю ковток чаю. – Ерік ніколи не погляне на мене, як на дівчину. Для нього це лише частина роботи, а у мене ще й досі мурашки шкірою. 

– Я б не була такою категоричною щодо нього, – серйозно заявляє Роксі. – Впевнена, що Ерік також щось відчув, тому не варто втрачати надію. 

– Все гаразд? – коли до нас приєднується сам Рот, я відчуваю, як від сорому починає горіти обличчя. Ховаю його за склянкою чаю і дуже сподіваюся, що Ерік не звертатиме уваги на мій стан. – На сьогодні зйомки закінчені. Завтра будуть фінальні сцени. 

– Лілі, ти відпочивай. Одяг завтра привезеш, – Роксі цілує мене в щоку і виходить з автомобіля. 

Залишившись з Еріком наодинці, я почуваюся дуже розгублено. Розумію, що мовчати – не вихід, але всі слова застрягають десь у горлі. 

– Як тобі зйомки? – несподівано хлопець сідає поряд і зацікавлено мене розглядає. Автомобіль якраз їде нічним містом, але зараз мене мало хвилює те, що відбувається за вікном. 

– Цікавий досвід, – тихо відповідаю. 

– А поцілунок? Сподобався? – Ерік не зводить з мене погляду, і мені здається, що він просто вирішив познущатися. 

– Усе це було не насправді, тому я не можу оцінювати цей поцілунок, – якомога впевненіше дивлюся на хлопця. 

– Завтра нас чекає сцена сварки та розставання. Напевно, тобі вона вдасться найкраще, – Ерік пропускає крізь вуха мою відповідь і продовжує. – Сваритися – це твоє. 

– Я можу не тільки сваритися! – ображено бурчу. – Хіба ти цього не знаєш? 

– Уже знаю, – вперше за вечір Ерік усміхається, і робить це так мило, що я просто залипаю. – Чому ти не запитуєш, як мені наш поцілунок? 

– Жартуєш? – хмикаю. – У тебе поцілунки з моделями майже у кожному кліпі. Тебе подібним не здивуєш!