13 глава

Іспит інтернів і мій особистий

Ми зайшли у приймальне відділення. І підійшли до одного чоловіка.

- і так, Оля і Олексій це ваш пацієнт. Поставте діагноз і підійдете до мене скажете його діагноз — я подивилась на чоловіка — не хвилюйтесь, нічого поганого вони вам не зроблять. Їм просто потрібно поставити вам діагноз, а далі вашим лікуванням займусь я

- добре — сказав чоловік

- вперед, починайте обстеження, тільки пам’ятаємо так, будьте максимально уважними

Ми відійшли від них і підійшли до жінки.

- Жанна і Андрій теж саме поставите діагноз і підходьте — я подивилась на жінку і сказала теж саме, що і тому чоловіку. Жанна і Андрій почали обстеження.

Ми пішли далі до дівчинки, вона лежала на ліжку, а біля неї сиділа напевно її мама.

- добрий день — сказала я

- ну, нарешті до нас підійшли

- ви довго чекаєте?

- вже двадцять хвилин

- зараз ці молоді люди будуть проводити медогляд вашій дочці

- я її няня

- пробачте... так Роман і Євгенія починайте обстеження

Я з Віктором відійшли у сторону.

- думаєш вони впораються і правильно назвуть діагноз?

- сподіваюсь на це... а ти як думаєш?

- так само як і ти — я подивилась на Віктора — що таке?

- можна я у тебе дещо запитаю?

- так, давай

- що між нами відбувається?

- ти про що?

- про сьогоднішню ніч і наші стосунки

Віктор подивився на мене.

- ем...

- ти теж не розумієш, зрозуміло... знаєш...

- що?

- та, ні нічого... пішли працювати

Я підійшла до Олі і Олексія.

- як справи?

- зараз ми повеземо чоловіка на кардіограму

- знаєте як її робити?

- чесно, ні — сказав Олексій, я посміхнулась

- пішли тоді разом, покажу — Оля подивилась на мене здивовано. Ми пішли у кабінет, де роблять кардіограму. Інтерни йшли позаду мене.

- а що це тільки що було? — запитала вона у Олексія пошепки

- я ж казав Катерина Леонідівна насправді добра — в цей момент я розпливлась у посмішці. Ми зайшли у кабінет інтерни поклали чоловіка на ліжко і я почала показувати як робити кардіограму. Оля дивилась на мене здивовано.

- чого на мене дивишся, краще дивись, що я роблю — сказала спокійно я і посміхнулась

- мг — сказала вона і почала дивитися на екран.

- запам’ятовуйте. Бо наступного разу будете робити цю процедуру самі — сказала я і посміхнулась, я дала їм папірець — продовжуйте обстеження, а я піду до ваших колег

Я вийшла з кабінету і пішла до Жанни і Андрія. Я вийшла з кабінету і пішла у приймальне відділення. Сподіваюсь, що Жанна і Андрій ще у приймальному відділенні, бо де їх шукати я не знаю. По дорозі до них я зустріла Аню.

- привіт, як справи? — Аня посміхалась

- все добре... не дивлячись, на те, що мене вигнав чоловік з дому все добре

- скажи, у тебе з Артемом щось було?

Аня подивилась у підлогу.

- зрозуміло, ти сьогодні маєш нічне чергування?

- так, сьогодні моя зміна

- давай тоді у мене посидимо

- у тебе також нічна зміна?

- так

- тоді, що... о восьмій годині у тебе бути?

- так, посидимо, порозмовляємо

- давай... я б все-одно залишилась у лікарні

- я зрозуміла, ну мені треба йти, перевірити як там мої інтерни проводять медогляд

- мені теж треба йти

- ввечері чекаю у себе

- так, звичайно — сказала Аня і ми пішли по своїх справах.

Я йшла по коридору і побачила, що до мене біжить Роман.

- Катерина Леонідівна — задихаючись сказав він

- що сталося?

- потрібна ваша допомога... у тієї дівчинки... зупинилось серце

Коли я почула це, то побігла у приймальне відділення з Романом. Я швидко як куля прибігла до дівчинки.

- що трапилось? Що з дівчинкою?

- ось тільки що вдалось завести її серце — сказала Євгенія тримаючи в руках дефібрилятор. Вона його поклала на місце.

- ось так просто зупинилось?

- у неї вроджений поріг серця... це може бути кисневе голодування — сказала Євгенія

Я сама почала її обстежувати. За двадцять хвилин були її аналізи крові, бо Роман швидко побіг і сказав, що нам конче потрібно знати її аналіз крові. Перевірили її повністю і я зрозуміла, що це інфаркт міокарда. Я відійшла у сторону з розгубленим виразом обличчя. Я ніколи за свою практику не лікувала дітей. Дивно, чи не так? Але це правда. Мене побачив Віктор.