Довірся мені

16 глава

Мамина лекція

Ми приїхали у лікарню і пройшли у своє відділення. Нас зразу побачив Денис. І швидко підійшов до нас. Він був якийсь схвильований.

- Денис, що сталося?

- пробачте, що відірвав вас... але Катя, твого тата знову привезли

- що? Де він?

- у реанімації

- на скільки все погано?

- у нього знову інфаркт, але в цей раз вже все важче... я пів години тому зробив йому операцію

- зрозуміло — я розвернулась, щоб бігти у реанімацію

- Катя ти куди?

- до тата в реанімацію

- зніми хоча б пальто — сказав Віктор

- ага — я швиденько зняла пальто і віддала його Віктору, а сама побігла у реанімацію. Я прибігла у реанімацію швидко. При вході вдягла одноразовий халат і бахіли, бо розуміла, що ось так в такому вигляді як я зараз у реанімацію не можна заходити. Я зайшла у реанімацію і мене зразу побачила Іванка.

- привіт, що з моїм татом?

- він зараз спить

Я взяла планшет і почала дивитись, що з ним і що йому вже робили. Подивившись, я поклала планшет на стіл і почула голос тата. Я підійшла до нього.

- тато...

- Катя, що зі мною?

- у тебе був інфаркт... знову, тобі зробили операцію.

- хто робив? Ти?

- ні, мене і близько до операційної не пустили б... мій колега робив Денис

- а першу?

- першу теж мій колега, тільки не Денис, а Віктор. Ми з ним тоді були на нічному чергуванні.

- а сьогодні?

- сьогодні у мене немає нічного чергування

- то я тебе відірвав від відпочинку?

- трохи є, але нічого, відпочину у лікарні

- йди відпочивай

- а ти тут дивись мені, щоб знову погано не стало — я посміхнулась

- добре

Я відійшла від тата і підійшла до Іванки. Яка рахувала шприци. Вона подивилась на мене.

- Іванна, якщо з татом щось буде не так клич мене

- так, звісно — вона посміхнулась.

Я вийшла з реанімації, зняла халат і бахіли й викинула їх у смітник, а потім пішла у кабінет. Я йшла повільно, бо дійсно була втомлена. Це нічне “цікаве” чергування мене вимотало, та й день був не легкий. А зізнання Віктора... я не знаю як на це реагувати. Давно хотіла зрозуміти, що між нами. Але зараз його слова дали зрозуміти мені, що ми вже разом не як друзі, а як пара.

Я підійшла до кабінету. Трохи зітхнула і зайшла у кабінет. На мене одразу подивились хлопці. Віктор тримав в руці чашку, можливо з кавою... не знаю.

- як тато?

- нормально... з ним все нормально

- бери чашку — Віктор підійшов до мене і дав мені чашку

- що це?

- у чашці заспокійливий чай

- дякую — я взяла чашку і сіла на диван — хлопці, я так втомилась, що словами не передати

- так, лягай спати

- тут?

- можеш тут або можеш піти у кімнату для лікарів

- краще тут — я посміхнулась і зробила ковток чаю. Віктор підійшов до шафи й взяв звідти подушку і плед

- вставай тоді — Віктор посміхнувся, я встала з дивану і Віктор його розклав

- я краще пройдусь по відділенню — сказав Денис

- добре — я лягла на диван і вкрилась, а Віктор сів за комп'ютер і почав щось робити. Я заснула.

Я прокинулась і перевернулась з лівої сторони на спину і побачила, що біля мене спить Віктор. Я дотяглась до своєї сумочки й дістала з нього телефон. А потім подивилась котра година. Вже ранок і зараз 6:50.

- Віктор прокидайся — я сіла і почала його торсати.

- Катя перестань...

- зараз Олексій прийде

- то й що?

- вставай

Він повалив мене на диван.

- що ти робиш!

Віктор нічого не сказав, а просто почав мене цілувати, я його трохи пхнула

- нумо вставаймо

- ну, добре — зітхнувши сказав він. Ми встали, Віктор почав складати диван як у двері постукали.

- входьте — сказала я підправляючи собі зачіску

У кабінет зайшов Олексій. А я почала собі знову ж таки підправляти макіяж.