20 глава

Потрібна твоя допомога

Я прокинулась із-за голосу Віктора. Мені не віриться, що ми заручені... зовсім.

- Катруся прокидайся — він доторкнувся до моєї щічки долонею

Я відкрила очі і посміхнулась.

- добрий ранок... як нічне чергування пройшло?

- добре, навіть вдалось поспати, а зараз практично час на ранковий обхід...

- у нас є час аби випити чай?

- так, зроблю тобі трав’яний чай — він посміхнувся

- а, собі?

- а, собі каву... тобі каву не можна — він пішов нам робити чай і каву

- як скажеш — я встала, склала плед і подушку поклала у тумбочку. І якраз у кабінет зайшов Денис.

- всім доброго ранку — сказав він

- добрий ранок — я підійшла до дзеркала підправити макіяж і зачіску

- як нічне чергування? Знову разом залишались?

- так, разом... якось так вийшло — Віктор посміхнувся — каву будеш?

- так, буду — Денис зняв курточку і одягнув халат — я так розумію інтернів вже не буде

- так, їх практика закінчилась — сказала сумно я — тепер немає кого навчати

- сподобалось навчати?

- ага

- а називала їх своїм тягарем — сказав Віктор

- я помилялась. Хочу їх бачити у своєму відділенні вже як лікарів

- Олексія і Жанну?

- так... вони молодці, до речі ви знали, що вони зустрічаються? Ну як зустрічаються... вони одружені

- серйозно?

- так — Віктор дав мені чай. Я сіла на диван і почала його пити — вже через п’ять хвилин треба на обхід йти.

Ми випили чай і каву і дійсно через п’ять хвилин пішли на обхід.

Всі палати ми обійшли швидко, за п’ятнадцять хвилин ми вже закінчили обхід. Ні в одній палаті на щастя було все добре. І тому ми пішли у приймальне відділення, де на нас вже чекали. Ми прийшли у відділення. На ліжках лежало декілька пацієнтів. Ми з Віктором підійшли до одного пацієнта, жінки, на вигляд їй приблизно років 45.

- доброго ранку — сказав Віктор і почав оглядати жінку. А я все записувала у планшет. Жінка у нас у лікарні перший раз, тому інформації про неї немає. Віктор вже збирався везти її на ЕКГ. Але нас покликав Денис, тому на ЕКГ жінку повезла медсестра.

- що сталося?

- Віктор, тільки спокійно

- так, що сталося?

- твоя дочка тут — ми побачили жінку, вона дивилась на Віктора сумними очима. Віктор підбіг до доньки.

- що з тобою, Ксюша?

- каже, що у грудях болить... я її привезла до тебе... вилікуй нашу донечку

Віктор почав її оглядати. До нього підійшов Денис.

- давай краще я

- і правда Віктор, тобі не треба її лікувати — сказала я. Віктор подивився на нас так ніби “ви, що здуріли мені таке казати”. Його колишня дружина в цей час почала плакати — йди краще заспокой свою колишню дружину.

Віктор не сказав і слова. Підійшов до неї і обійняв її. А Денис почав проводити медогляд Ксюші.

- Карина, ти чого? Заспокойся — сказав тихо Віктор, обіймаючи колишню дружину — з донькою буде все гаразд

Він випустив її зі своїх обіймів. Жінка витерла сльози. Я подивилась на Віктора. Він намагався тримати себе у руках. Але на ньому не було обличчя. Денис підійшов до них і сказав, що їй треба операція. І Карина знову почала плакати. Я підійшла до них.

- Карина — вона подивилась на мене — з вашою дочкою все буде добре. Денис Валентинович знає свою справу.

Віктор знову обійняв Карину.

- пішли у кабінет — сказала я — разом вип’єте заспокійливе

- а, Ксюшу зараз будуть готувати до операції. Я буду тримати вас в курсі — сказав Денис

Я повела їх у кабінет. Віктор весь час обіймав свою колишню дружину.

- Віктор пробач мене... пробач за те, що ти не бачиш дітей. Вони сумують за тобою

- ти даси мені з ними зустрітися?

- так... пробач мене

- добре, Карино... тільки заспокойся

Ми підійшли до кабінету, я його відкрила і ми туди зайшли. Вони сіли на диван, а я дістала з аптечки заспокійливі таблетки і дала їм їх випити. Поки жінка заспокоювалась я її роздивилась. У Віктора дуже красива колишня дружина. Висока, струнка брюнетка. З невимушеним макіяжем, на пальцях рук довгі нігті намальовані бордовим лаком. Одягнена у сіре пальто і чорні чоботи аж до колін. Я порівняно з нею виглядаю не дуже.

- пробачте, а як вас звати? — жінка звернулась до мене

- Катерина

- Катерина, ви можете будь ласка вийти, нам з Віктором треба поговорити

- добре, Віктор, якщо що, то я буду у приймальному відділенні

- добре, Катерина

Я вийшла з кабінету і пішла у приймальне відділення. Цікаво, що Карина хоче від Віктора. Може помиритися з ним і бути з ним разом... знову. Я ж цього не переживу. Не хочу повторювати своє минуле... як кажуть “двічі в одному озері не тонути”.