Частина 19 (від лиця Володимира)

                        Атаманчук Володимир

Зранку я поїхав до Юлі. Не хотів щоб вона йшла пішки до офісу, хоч це і не далеко. Я стояв під під'їздом довго. Вже навіть почався робочий день. Вона не брала трубки ще зі вчорашнього вечора. Погане передчуття мене не покидало. А що, якщо з нею щось сталося?

Я швидко побіг до її квартири, довго стукав, дзвонив, але ніхто не відкривав. Вона ж не могла просто так пропасти. З нею точно щось сталося. Я швидко подзвонив до сусідів.

-Доброго ранку, вибачте, що турбую... Може у вас є запасні ключі від цієї квартири, або номер хазяйки?-на мене здивовано дивилась бабуся похилого віку.

-А що сталося?-поцікавилася сусідка. Не час зараз пояснювати кожному ситуацію.

-Моя наречена потрапила в біду.-швидко пояснив я.-То ви можете мені допомогти?

Жіночка дала мені номер телефону хазяйки квартири, а та, швидко приїхала. Вона відкрила квартиру своїм запасним ключем і я пулею туди залетів. Я не міг повірити, що її немає.

Ні взуття, ні вчорашнього одягу я не помітив. А це означає, що вона додому так і не прийшла. Подякувавши хазяйці я швидко поїхав до офісу. Надія на те, що моя Юля вже працює все ж була, хоч і дуже мала.

Як виявилося в офісі її теж не було. Я вже місця собі не знаходив. Куди ж вона могла подітися?

-Володимир Андрійович, щось сталося?-запитала мене Олена, дівчина мого друга і одночасно подруга моєї Юлі.

-Олено,може ти щось знаєш... Юля пропала, де вона, не знаєш?

-Пропала? От же чорт!-вилаялася Олена.-Вона вам нічого не розповідала?

-Не розповідала що?-запитав я і відчув як кров пульсує в жилах.

-Вона мені вчора призналась, що їй Аліна погрожувала, гроші пропонувала. Може...-дальше мені не потрібно було її слухати, я і так вже все зрозумів.

-Дякую Олено,дякую.-я швидко пішов до машини. Не можна гаяти часу.

Моя колишня дружина - ще та стерва. Вона на все здатна. І якщо це справді вона зробила, я її в порох зітру. Я знав де зараз живе Аліна, тому і направився в сторону центру.

Боже, де зараз моя Юля? Що з нею? Я не хотів її втрачати, а тим більше щоб щось таке подібне сталося. Вона лише змогла довіритись мені, тільки почала вірити мені і показувати свої почуття, а тепер їй знову роблять боляче, знову вона страждає. Я не переживу, якщо з нею щось станеться.

Аліна відкрила мені двері у такому вигляді, ніби вона мене чекала. Ця жінка добре знає, як звабити чоловіка, тому й зараз старається це зробити.

-Привіт. Неочікувала тебе тут побачити.-солодко промовила вона, та тепер я на це не поведусь.

Я в два кроки скоротив між нами дистанцію і підійшов в притул до неї.

-Де Юля? Що ти з нею зробила?

-Хто така Юля? Ааа, це та твоя наречена?-вона наіграно закліпала віями.-Звідки я можу знати де вона? Загуляла десь напевне.

-Не виводь мене!-крикнув я і вдарив кулаком по стіні біля її голови.-Де Юля? Я знаю, це твоїх рук справа!

-Ти збожеволів? Навіщо мені потрібно твоя Юля?

-Я знаю, що ти їй погрожувала, знаю, що пропонувала гроші! Як ти могла так низько опуститись?-якби мені не потрібно було дізнатись де зараз Юля, я б і на секунду більше тут не залишився.-А тепер просто скажи де Юля?

-Я не знаю. Я її не чіпала.

-Не бреши мені! Чого ти хочеш? Грошей? Будуть тобі гроші! Просто скажи, де вона!

-Сказати де вона?-вона лише хмикнула і тоді продовжила.-Скорше всього, вона вже на тому світі.

Від цих слів моє серце сильно стиснулося, повітря в цьому приміщені стало не хватати. Я не міг повірити в те, що з Юлею могло таке статися, але й ігнорувати слова цієї жінки не можу. Вона могла зробити з нею все що завгодно.

-Де вона?-почав кричати я.-Швидко кажи, бо я тебе зараз придушу!-я вже не контролював себе. Хотілось її і справді придушити, побити, все що можливо.

-Я тобі цього не скажу. І ще одне, я тебе не боюся.-ця жінка і справді виглядала не наляканою, а впевненою в собі.

-Скажи, чого тобі треба? Я зроблю все, що ти скажеш, лише скажи де Юля.

-Я хочу щоб ми знову стали сім'єю.-висловила своє бажання Аліна.

-Це неможливо. Ти ж знаєш, що я тебе більше не кохаю. Ти сама мене зрадила. У тебе гроші закінчились? Я готовий тебе забезпечувати до кінця твого життя.-не знаю, як мені могла прийти в голову така ідея, але я повинен був щось дізнатись від неї.

Вона лише почала сміятися. Божевільна якась. Я зрозумів, що вона точно мені не скаже де знаходиться Юля. Що ж, прийдеться зв'язатись з поліцією. Вони ж то зможуть її хоч якось налякати.

Нічого не сказавши, я поїхав у відділок і зайшов до свого знайомого слідчого.

-Доброго дня.-привітався той.

-Я хочу написати заяву. У мене пропала наречена, якщо ви допоможете її знайти я всій команді виплачу премію.

-Як давно пропала ваша наречена?

-Сьогодні.

-Ми повинні почекати 3 дні. Може, вона десь гуляє.-безглуздіших слів я ще не чув.

-Ви чуєте, що говорите? Кажу пропала! Моя колишня дружина до цього причетна!

Після моїх криків слідчий все ж таки дав мені аркуш і я все написав. Потім розказав слідчому про можливих людей, які допомагають Аліні.

Цілий день проходив наче в тумані. Я не міг думати ні про що інше, крім Юлі. Як там моя дівчинка? Де вона? Я об'їздив всі можливі заброшки, та крім бомжів та наркоманів там нікого не зустрічав. Їздив до одного чоловіка, щоб він відслідив місцезнаходження по телефону. Тоді я їздив біля під'їзду Юлі і шукав камери відеоспостереження. Лише біля одного магазину вони були, але і там ніякої зачіпки не було. Залишилось лише розпитати сусідів, може вони щось бачили чи чули. Якщо її викрадали з під'їзду  вона б закричала, хтось точно повинен бути.

-Доброго дня, вибачте, що турбую...-це була вже остання квартира, але нічого я так і не дізнався.-Може ви вчора бачили, або чули щось дивне?-запитав я з останньої надії в жінки років 50-ти.

-А щось сталося?

-Мою наречену викрили, вона жила на два поверхи нище. Ось.-я показав їй фотографію Юлі. Жінка прикрила рот рукою.