Епілог

«Кажуть, що всі хороші хлопці потрапляють до раю,
А з поганими хлопцями ти сама, як в раю».
Julia Michaels - Heaven

5 місяців по тому

Навіть новий сигнал будильника не додавав мені сил встати зранку, хоч і сьогодні особливий день.

1 вересня. День мого народження. Мені нарешті виповнилося дев’ятнадцять.

Телефон знову подав сигнал і разом із ним у мою кімнату увірвалися дівчата. Я аж підскочила з ліжка з переляку. Ліліан залетіла першою, тримаючи телефон у руках, а Хейлі ледь-ледь витримувала тяжкий торт у руках зі свічками.

- Бляха, у такий відповідальний момент, ця скотина зависла! – викрикнула подруга, трясучи тим телефоном у різні боки.

Смішно визнати, але це подіяло, адже, як тільки вона добряче потрусила його – увімкнулася традиційна пісенька для мого свята.

Я розсміялася, прикриваючись ковдрою, не у змозі повірити своїм очам. Звідки вони взяли торт у таку рань?

- З Днем народження, люба Меган! З Днем народження теб-е-е-е! – вголос заспівали дівчата під мелодію, підносячи мені торт.

- Ви знаєте, що я вас люблю? – сказала я, витираючи сльози радості на щоках.

- Звісно знаємо, - відповіла зразу Хейлі, а поправила мені заплутане волосся. – А тепер загадуй бажання.

Я зажмурилась, слідуючи їхньому проханню. Того року я загадувала, щоби у моєму житті було більше пригод. Мені дається, що це бажання не лише збулося, а й перевершило бажане у декілька разів. Тепер, я просто хочу насолоджуватися всім тим, що маю, і щоби цим людям, які зараз зі мною, нічого більш не загрожувало. Вони просто неймовірні.

З силою видихнула повітря, задуваючи свічки на торті. Ліліан запищала, радісно плескаючи у долоні, а Хейлі нарешті поставила важку ношу на стіл і сіла біля мене.

- Ну що? Йдемо їсти торт, а потім я везу нас під гучну музику на пари?

- Ця ідея звучить круто, - закивала головою я, підіймаючись з ліжка. – Дівчата, я вам така вдячна. Я ні про що не мріяла більше, аніж про таких подруг, як ви.

Я потягнула Лілі за руку, зваливши її на ліжко до Хейлі, і обійняла їх обох.

- А ми ніколи не мріяли про таку круту подругу, як ти. Правда, - відповіла Хейлі, усміхаючись. – Сьогодні, до речі, річниця того, як ви познайомилися.

- Точно! – сіпнулася Ліліан, запищавши нам на вухо. – Нам треба відсвяткувати не одну подію, а вже дві.

- З розуму зійти, скільки всього сталося того року в цей день, - промовила я, згадуючи той незграбний день.

Як встигла посваритись із Дженні з самого ранку, як мене вітали батьки, як блукала сама серед корпусів ще незнайомого університету та зустріла там свою майбутню найкращу подругу Лілі, і як мене збив мотоциклом мій майбутній хлопець – Райлі Деймонд, нагло забравши пачку чипсів.

Сподіваюся, що цього року, все пройде більш «гладко».

- Мег, ти, до речі, починай готуватися до сюрпризу цього вечора.

- Що за сюрприз? – звела бровами я, незрозуміло дивлячись на хитрі посмішки подруг.

- Це ж сюрприз, дурочка! Побачиш, - сказала Хейлі, поправивши за нами мою ковдру.

Після того дівчата пішли накривати маленький стіл для мене, а я, залишившись у кімнаті самою, згадала, що сьогодні не тільки мій День народження, а ще й дуже важливий день для мене. Наважившись, тихенько вийшла з кімнати, і побачивши, що подруги зайняті приготуванням, шмигнула вниз до поштової скриньки. Спустившись, відчинила дверцята, і о боже, побачила довгоочікуваний лист. Трясучими руками взяла його, рвучи папір, щоби прочитати вміст повідомлення.

Шановна Меган С’юзі Гардінг,
Дякуємо Вам за прислане резюме та проходження кастингу у Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Ми раді повідомити Вам, що Ви прийняті на головну роль нашого серіалу. З вами скоро зв’яжеться наш менеджер, щоби організувати Ваш розклад для зйомок, які відбудуться у Парижі, Франція…

Далі, я вже не дочитувала, адже перед очима почало все плавати.

Господи, Господи, Господи… МЕНЕ ВЗЯЛИ НА ГОЛОВНУ РОЛЬ У ФІЛЬМІ!

Так, спокійно, Меган. Ти ж хотіла цього, хіба ні?

Чорт візьми, так! Але що я скажу своїм рідним про те, що мені знадобиться поїхати у Францію на рік за контрактом?

І як на це відреагує Райлі?

Тільки згадавши за нього, я почула позаду звук гальм, і глушіння машини. Швидко запхала лист у кишеню штанів, а потім зразу обернулася на такий рідний голос:

- З Днем народження, крихітко Мегс.

Побачивши свою улюблену мордочкою, я усміхнулася та з розбігу стрибнула на нього, обіймаючи й руками, і ногами одразу ж. Ми бачилися вчора, але я вже встигла скучити за ним.

- Та чекай ти, невгамовна, - розсміявся він, не очікуючи цього, проте все одно легко втримав мене на руках, та ще й покрутив навколо.

- Райлі, зупинися, я ж боюсь! – я кричала, як ненормальна, але мій сміх взагалі не ставав тихішим.

І байдуже, що всі люди ззираються навколо. Коли ми вдвох – усі правила пристойності зразу забуваються.