Дозволь мені пізнати тебе

18

- Меган, я така втомлена за сьогодні. Сьогоднішньої репетиції я, схоже, не витримаю, — простогнала Лілі, коли ми зайшли в актовий зал.

- Витримаєш. Можливо куратор не буде тримати нас довго. Сьогодні ж п’ятниця, — промовила я. Я теж втомлена, але ж що зробиш. Студентське життя воно таке.

- Сподіваюсь на те. Ти не в курсі, коли нам мають привезти костюми?

- Тиждень перед виставою, скоріш за все, — знизила плечима я.

Ми підійшли до сцени й там побачили наших одногрупників, які чекали на куратора. За ці два місяці ми з одногрупниками дуже зблизились. Особливо приємно те, що всі запам’ятали імена кожного з нас. І мене тішить, що тут люди доросліші не тільки віком, а й розумом. І тут немає тієї злості, ненависті й знущань, які були у школі. Звичайно, не у всіх так. Але, на жаль, мені випала «честь» провчитись у такій школі. І це були найгірші роки мого життя. За цей період я набралася стільки комплексів і образ, що була невпевнена чи буду щаслива в житті. Та, як бачите, чорна смуга в нашому житті рано чи пізно проходить і настає біла. Сподіваюсь, у мене вона буде довша, аніж чорна.

Через годину, після репетиції, Лілі ще десять хвилин стогнала про те, як вона замучилась і як вона хоче спати. Як тільки ми вийшли з корпусу, то побачили навколо себе купу студентів. Ну звісно ж, кінець тижня. Всі вже почали обговорювати свої плани на вихідні дні. І в мене є чудовий план: сидіти вчити сценарій, паралельно дивитись серіал на Нетфлікс і пити гарячий шоколад.

- Ну що? Ти зараз додому? – спитала Лілі, «вирвавши» мене з моїх грандіозних планів.

- Так. Зараз прийду, ляжу на ліжко і буду цілий день лежати дивлячись на стелю і не думати ні про що, — замріяно промовила я.

- Як це прекрасно звучить, — замріяно відповіла вона і ми посміхнулись.

Тільки-но ми спустились сходами, то почули позаду нас:

- Ліліан!

Лілі скривилась. Вона перелякано глянула на мене і швидко сказала:

- Чорт! Повним іменем мене називає лише…

- Кайден, — сказала я, побачивши переді мною знайоме обличчя.

- Чого тобі? – спитала вона, по-діловому склавши руки.

Кайден посміхнувся з її реакції й поглянув на мене:

- Ми не можемо поговорити одні?

Лілі глянула на мене і помахала головою.

- У мене немає секретів від подруги. Кажи вже або забирайся!

Хлопець закотив очі та знову посміхнувся. Він такий дивний…

- Окей. Завтра у мене вечірка. Я хочу побачити тебе там.

Лілі хмикнула, пильно дивлячись на Кайдена, ніби шукаючи якусь каверзу. Я тут дійсно третя зайва…

- Райлі буде проти того, що я прийду.

- А мені начхати. Вечірка ж моя, — сказав з шаленою впевненістю він. Я бачу в ньому Райлі. Цікаво, це він повівся з Кайденом чи все було навпаки?

- Добре. Ми прийдемо, — сказала радісно Лілі, взявши мене під руку. Я зрозуміла її план. Кайден скривився і показав на мене пальцем:

- Взагалі-то я її не запрошував.

- А я б й не дала згоди, — розлючено огризнулась я.

- Годі! Якщо зі мною не йде Меган, то не йду я!

- Лілі, — пошепки сказала їй я, а вона сіпнула мене за руку.

- Добре, твоя взяла, лялечка, — відповів Кайден, піднявши руки догори, ніби погоджуючись на її умови. – Бери свою подружку із собою. Думаю, Райлі хоч якось відвернеться від свого гніву, коли побачить, що я запросив тебе, Ліліан, без його відома. І тебе теж, Меган.

Він сказав це в такому погрозливому тоні, що я трохи відійшла в сторону, але і це не завадило:

- А ти ж вмієш відволікати Райлі, правда? – нахабно усміхнувся він, оглянувши мене. Лілі також повернулась до мене. Її вигляд зображав повне здивування.

Після цього, задоволений собою, Кайден відійшов до іншої групки студентів. Який же він…

- Про що це він говорив? – спитала подруга, приховуючи паніку у своєму голосі.

- Я не знаю до чого він це сказав, — відповіла швидко я, знизивши плечима і пішла по дорозі до зупинки. Лілі пішла за мною.

- Ні, ти все прекрасно знаєш. Мег, я хочу знати правду, — сказала вона і стала переді мною, загородивши дорогу.

- Ти хочеш знати правду? Добре, — відповіла розлючено я, — я ж казала, що в той вечір Наталі й Кайден були з нами, так? Так. Але я не казала про те, що в клубі мені стало погано і вони відвезли мене до Райлі додому.

- Що? – шоковано відповіла вона, а я прошипіла, щоб вона затихла.

- Так, Лілі. Я ночувала з Райлі у його домі. Але з нами був і Кайден, і Наталі. Між нами з Райлі ніколи нічого не було. Так, ми випили трохи тої ночі й лізли одне до одного, але завдяки якраз Кайдену, ми навіть не поцілувались! Ти це хотіла знати? – прикрикнула ображено я.

Я не люблю, коли у мене щось вимагають. Я ненавиджу, коли не вірять у мою правду. І я не хочу це все терпіти більше.

- Мег, пробач, що так давила на тебе… - лагідно промовила вона і мене трохи попустило від злості, — мені шкода. Я вірю тобі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше