26

- Перебрав через мене? Нат, ти хоча би чуєш те, що говориш?

- Я не жартую, Меган. Це дійсно терміново. Райлі — мій друг і його потрібно врятувати. Будь ласка, приїдь, — простогнала вона і вимкнула телефон.

Ніколи ще не чула такої Наталі. У її голосі чулася нотка переживання і тремтіння. І що мені робити? Зібратись і кинути Тревора, щоб поїхати до Райлі?

Я зайшла назад до кімнати. Тревор почув, як я зачинила двері за собою і повернувся:

- Хто це був? – запитав він і побачивши мій стан, продовжив: - Все в нормі?

- Пробач, Тревор, але мені потрібно їхати, — сказала я і почала збирати всі свої речі в сумку. Хлопець незрозуміло помахав головою.

- Тобто? Що сталось?

Я проігнорувала, задумавшись над тим чи правильно я все роблю, а Тревор взяв мене за руки, повернувши в реальність.

- Що сталось? – повільно повторив він, трохи серйозніше. Я закусила губу та опустила очі.

- Це… Дженні. Вона… Вона попросила, щоб я поїхала до неї, бо вона зачинилась у ванні й не може вийти.

Браво, Гардінг. Ти знову збрехала.

- Фух… Я думав, щось серйозне. Ти аж поблідла, — помітив він, а я невпевнено кивнула, — А де Кайл?

- Ем… Кайл? Кайл влаштувався на роботу і сьогодні він на нічній зміні. Його не відпускають.

- Ясно… - хлопець повірив мені, та все одно був у розпачі, що наш вечір закінчився саме так, — Давай, я хоч тебе відвезу?

- Ні! – вигукнула я і потім трохи спокійніше додала: - Ти ж випив. Я візьму таксі.

- Добре, я викличу його тобі. А ти тим часом склади речі.

- Дякую… - промовила я і знову закусила губу.

Ненавиджу брехати, але іншого варіанту я не бачу. Я відповім за цей вчинок, але пізніше. Зараз у мене інша місія.

- Я викликав. Таксі буде через п’ять хвилин, — сказав засмучено Тревор, а я обійняла його.

- Дякую. Пробач, що так вийшло.

- Все нормально, справді. У нас ще багато таких вечорів у майбутньому. Іди рятуй сестру.

- Так, сестру… - сумно відповіла я, але спробувала посміхнутись, щоб підбадьорити хлопця, — я кохаю тебе, Треворе. І обов’язково подзвоню завтра.

- І я тебе, — поцілував він мене і помахав мені рукою, коли я сідала у таксі.

Я назвала адресу і поїхала по широких пустих трасах ЛА. Невпевнена в цьому рішенні, та мені потрібно побачити це на власні очі. Наталі б не брехала мені, вірно?

Через двадцять хвилин я була в центрі Лос-Анджелесу біля його квартири. Була, не була. Впевненим кроком, пройшла до його квартири, до якої пам’ятала дорогу ще з минулого разу. Почуття сорому з того вечора назавжди залишиться зі мною. Я подзвонила у масивні двері. Вони відчинилися майже зразу і за ними стояла Наталі.

- Ти прийшла…

- А у мене був вибір? – розлючено промовила я і зайшла.

Зачинила за собою двері й знову продовжила:

- Я прийшла не для Райлі, а для того, щоб ти мені пояснила, що значить «перебрав через тебе».

- Він розповів мені про ту вашу розмову. Ти все не так зрозуміла.

- А як я мала це зрозуміти?

- Він не вживав наркотики до цього моменту. Він лише перевозив їх.

- Тобто ти хочеш сказати, що він перебрав наркотиків? Я думала, що ти про алкоголь… - промовила я, а дівчина негативно помахала головою.

- Ну не буду ж я це казати через телефон! Ми спробували заспокоїти його, але все марно…

- Стоп! – помітила я і перебила її, — Ми?...

- Ти! – викрикнув голос із середини квартири, — Ти що тут робиш?!

Розсерджений Кайден став біля нас і незрозуміло витріщався на Наталі.

- Це ж ти їй розповіла?! Ти нормальна, Наталія?!

- Не смій підвищувати на мене голос! Я розповіла їй, щоб допомогти Райлі!

- Та вона його навпаки "угробить"! Це все через неї, — з ненавистю прошипів той.

Я не змогла більше мовчати.

- Кайден, в чому ти виниш мене?

- У тому, що ти народилась.

- Ей, досить! – викрикнула Наталі, щоб заспокоїти нас обох.

Вмить ми почули звук розбитого скла нагорі. Я аж здригнулася, а Кайден з Наталі переглянулись.

- Меган, поговори з ним, будь ласка, — попросила вона.

Я зі страхом похитала головою, а хлопець промовив:

- Вона? Ти хочеш, щоб він кинув в неї чимось?

Наталі співчутливо подивилася на мене. Взяла за руку, щоб заспокоїти та спокійно промовила:

- Він її пальцем не зачепить. Меган впорається.

Я промовчала, а Кайден замислився. Він нарешті зрозумів, що іншого виходу немає і кивнув. Наталі погладила його по плечу і вдячно поглянула на нього.