16 Розділ

Безумовно мені подобається все, що зараз відбувається, коли його руки на моєму тілі, але що від цього очікувати. В двері хтось постукав, я відскочила назад і вдарилась. Макс потягнувся до мене, а я розвернулась та відчинила двері. Переді мною стояла здивована Наташа, яка дивилась на Макса, який стояв позаду мене.

            -Чому я не здивована.- Грайливо сказала Наташа. Я справді не розумію, чому вона так себе поводе, вона була спантеличена, але з посмішкою на лиці.

            -Наташа дай нам поговорити.- Сказав Макс. Я не розверталась до нього, але поглядом Наташу просила, щоб вона забрала мене зараз.

            -Поговорите в наступний раз.- Вона взяла мене за руку та потягнула в сусідню кімнату. Наташа сіла на диван та посерйознішала. ЇЇ настрій так різко змінився, що було важко не помітити. Я сіла біля неї.

            -Наташа, що сталось?

            -Пообіцяй, що ти його не образиш?

            -Я навіть не думала про..- Наташа мене перебила.

            -Настя, в нього не ідеальний характер, але він найкращий в світі. Самий-самий. Я його ніколи не бачила закоханим, а він зараз саме такий, якби він покохав когось іншого я була б дуже засмучена, але він кохає тебе Наст..

            -Я не хочу це слухати,- очі наповнились сльозами, про яке кохання може бути мова?! Воно взагалі існує? Коли він встиг закохатись, тоді коли тусувався в клубі, чи гуляв з моєю Аньою? Я б ніколи не могла подумати, що Саша мені зрадить, але це сталось. То що ж мені очікувати від Макса? Вільні відносини? Та він кохає таких як я, кілька на день. Я не хочу в це вірити. НЕ ХОЧУ! Чому я плачу? Я не можу спинити ці прокляті сльози, які мені вже так набридли за ці дні. Просто не можу, ненавиджу себе за те, що не можу їх контролювати.

            -Настя, будь ласка послухай мене. Він не такий, як ти про нього думаєш.

            -Наташа, та звідки ти знаєш, що я про нього думаю! Все!- Я витерла сльози.- Вибач, я справді не хочу зараз про це говорити.- Я вийшла з кімнати та направилась до батьків, підсіла до них та дивилась на вогонь в каміні. Думок не було взагалі. Через деякий час за стіл підсів Макс та мовчки дивися на мене, було важко це не помітити, тому що він не скривав свого погляду, а я в відповідь дивилась на нього вгадуючи про що він думає.

            Додому ми приїхали пізно. Спати хотілось дуже сильно, але я хотіла ще раз прокрутити наш поцілунок з Максом у себе в голові. Уявити, що він був і сьогодні. Як би мені хотілось, щоб зараз його долоня торкалась мого тіла, а губи сковзали по шиї. Хочеться провести рукою по його руці, поцілувати в висок, який пульсує, коли він хвилюється чи злиться. Знову подивитись в його очі, які сьогодні залишили опіки скрізь. ХОЧЕТЬСЯ! Але не думаю, що так правильно. Я б так хотіла цього всього, але це просто мрія, яка навряд чи здійсниться. Так легко просто підійти до нього, прихилити до себе та поцілувати, сьогодні він був так близько, ЛЕГКО! Але ж не правильно. Не може бути все так просто. А мені й далеко не просто зараз. Думати про те, що у нього є якісь почуття до мене, а я не можу діяти, це просто зводять мене з глузду. Особливо те, що зараз він находиться десь з якось дівчиною, я прекрасно бачила, як він кудись збирався. Надіюсь, це якийсь друг телефонував.

            Аналізуючи це все, я не проспала пів ночі, але дійшла висновку, що потрібно спробувати, хоча б не відштовхувати його. Це рішення далось мені не просто, моє «Я», довго сперечалось. Думаю, що я зможу просто з ним спілкуватись, дізнаюсь про нього більше, це ж не погано, що я хочу знати його краще. Вірніше хочу знати все про нього, але думаю це з часом.