Знайома незнайомка

Пройшов тиждень. Сергій вже повністью влився у новий робочий колектив. Він ходив на роботу з неабиякою радістью і відчував прилив сил. Сьогодні він прокинувся дещо раніше. Перед тим, як поїхати в університет чоловік заїхав в театр. В нього була зараз репетиція, ввечері гра, тому треба було підготуватись. Попрацювавши в театрі близько півтори години, поїхав на  свою другу роботу.. Зайшовши в кабінет де збирались викладачі він помітив лише одного з них, представницю прекрасної статі, Анастасію, що вела, як він встиг вже дізнатись музику. Мабуть через те що вони обидва були близькі до творчості вони і знайшли досить швидко і легко спільну мову.

-Доброго ранку,  Настьон

-Ооо Серьож привіт --мовила енергійна, усміхнена брюнетка у відповідь

-Настьон, ти не уявляєш. який я радий тебе бачити. Всі такі похмурі зранку, наче в чорному морі потонули кораблі. Одна ти усміхнена - чоловік усміхнувся глянувши на колегу

-Не повіриш Серьож, я теж саме хотіла тобі сказати. Всі такі серйозні, один ти посміхаєшся.

Звідки цій юній дівчині було знати скільки зусиль йому було треба аби так посміхатись? Адже на вигляд чоловік виглядав щасливим. Посміхнувшись ще ширше він додав

-Я намагаюсь кожень свій день починати з позитиву це додає мені енергії ві я відчуваю прилив сил.

-Живу за тим же принципом. Здається , ми чимось схожі. В нас є спільні риси.

-Згоден. А де всі?

-Так всі вже розбіглись по кабінетам .

-Так швидко? Ще ж цілих півгодини.

-Я знаю. Не звертай уваги Серьожо. Вони такі, трохи... Нудні.

-А ти що робиш?

-У нас пара сьогодні присвячена тврчості композитора, Антоніо Вівальді .

-Яка краса, дуже люблю слухати Вівальді, особливо цикл "Пори року".

-А яку композицію найбільше?

-Важко сказати, усі прекрасні по своєму. Але мабуть більше за останні слухаю композицію "Пори року: Літо. Шторм.

-В тебе відмінний смак.

-Дякую. Мені зараз треба переглянути кілька завдань на дім. які я не встиг переглянути.

Добре, а я вже закінчила. Хочу каву зробити. Ти будеш?

-Не відмовлюсь. Якраз поки кава буде готова я зроблю свою справу.

Дівчина робила каву, Сергій перевіряв завдання, які не переглянув вдома. І він був правий, поки кава була готова він вже зробив свою справу. І відставивши всі свої папери, зошити в сторону вони з Настьой почали пити каву. Взявши до рук чашку з кавою, яку перед тим на стіл поставила Анастасія Сергій відкинувся на спинку стула і мовив

-Дякую.

-На здоров*я - мовила дівчина приусміхнувшись а тоді додала -Ти тепер наш колега. Працюєш з нами вже тиждень, а ми про тебе нічого не знаємо.

-Що ти хочеш знати?

-Усе - серйозно сказала дівчина?

-Усе? - перепитав Сергій

-Так, усе. Наприклад...Ти народився у Києві?

-Так у у Києві. народився і виріс у рідному Києві.

-Добре. Ким ти працював до того як прийшов до нас?

-Не працював. Досі працюю. Працюю у театрі. 

-Ким?

-Актор я. Театральний актор.

-М, не дивно що ти у нас літературу викладаєш і акторську майстерність. Добре, а не важко?

-Ні, я люблю свою роботу. Єдине, що мене дійсно не покоїть, це те що в мене майже немає вільного часу і я рідко бачу свою донечку.Однак на це, я можу знайти час завжди.

-Донечку? В тебе є дочка?

-Так, їй вісім років.

Сергій увесь світився коли говорив про свою єдину донечку, про свою маленьку принцессу. Настя бачила це і думала про себе: "Везуча в нього дочка. мати такого уважного і люблячого батька мріє кожна дитина. Значить від одружений. І дружина в нього везуча. Впевнена цей чоловік мрія не однієї жінки. Сподіваюсь його дружина це розуміє, а його цінує. Щоб не видати свого смутку від того, як їй здавалось факту, що він одружений дівчина запитала

-І як звати дочку?

-Діана.

-Діана. Дуже гарне ім*я.

-Діякую.

-Видно,ти дуже любиш дочку.

-Більше всіх на світі. 

-Вона на тебе схожа більше?

-Ні, скоріше на маму. Вона мамина донечка, її копія.

-Твоя дружина працює?

-Ні, вона вдома, з донечкою. Не може залишити її ні на хвилину.

-Як чудово. Видно у вас щаслива. любляча родина.

-Так і є. Ми дуже міцна і щаслива родина - мовив Сергій і відвів погляд. Колеги випили кави і розійшлись по кабінетам, бо за кілька хвилин мала початись пара. Настя була розгублена. Сергій був одружений і цей факт і його підтвердження засмутили гобуооку брюнетку, залишок дня вона провела у смутку і своїх думках.  Сергій же зайшов в кабінет літератури і трохи причинив за собою двері. Потім чоловік підійшов до свого робочого стола і поклав на нього книги і зошити з конспектами і сівши за стіл переглядав матеріал. сдунти вже почали сходитись і він з кожним вітався при тому продовжуючи читати. Коли всі зібрались чоловік глянув на наручний годинник. До початку заняття одна хвилина. Сергій встав і підійшовши до доски і записав темк, саме коли він поклавмел і обернувся до своїх студентів і почалась пара, він встиг секунда в секунду. Усміхнувшись присутнім він мовив 

-Ще раз доброго ранку, усім і кожному.

-Доброго ранку - відповіли йому усі разом.

-Вибачите тему нашої сьогоднішньої пари. Філософська лірика Омара Хайяма. Чи є серед вас ті хто читав рубаї персидського поета?

І тут піднялась дівчина, одна з студенток

-Я читала?

-Як давно ти їх читала?

-Я тоді ще вчилась в школі

-Що ти можеш сказати про філософські роздуми поета?

-Важко сказати. Можу лише сказати, що те що він писав актуально і в нгаш час. Молоді, яка ще толком не бачила життя важко зрозуміти і відчути весь сенс сказаного і написаного їм. Адже в його віршах глибокий сенс, тому їх мало читати, їх треба ще відчути і зрозуміти.  І для тих хто ще неосвідченний важко зрозуміти те що хоче донести до них поет. Хіба що хтось вже встиг нахлебатись або вміє читати між строк.  Поезію Омара Хайяма важко зрозуміти, але потрібно. Тому я часто перечитую його роботи аби вловити те що я впустила в минулий раз. Бо це не романтичні вірші про кохання, а вірші людини, яка вміла аналізувати свої вчинки і події. І його рубаї з часом подобаються мені все більше. Мабуть тому що до прочитаного, додається трохи свого власного досвіду - задумавшись мовила дівчина