Друге дихання. Збірка оповідань

Хата. Ніч.

Хатинка була зовсім невеличкою з лише двома кімнатами. В одній Рома ніяк не міг  заснути через п’яний бубніж, що доносився із сусідньої кімнати.

Там дядько Григорій із похмуро впалою на груди голою сидів за столом щось без перестану бурмочучи собі під ніс. Бабуся лежала на постілі біля стіни навпроти. Заспокоїти Григорія вже не намагалась, про чекала, коли самогон нарешті звалить недолугого сина в сон.

Проте бурмотіння стало голосніше і чіткіше:

- Наливай! Я сказав, бо за себе не відподаю!

- Спи вже! Лякати він ще мене буде! – змореним голосом відповіла баба Зіна.

Взагалі-то Рома любив, коли в гості до своєї матері – бабі Зіни, приходив її син Григорій. Було навіть весело, коли той випивав. Починалось все з того, що Зінаїда Миколаївна запрошувала Гришу за стіл, і сама наливала самогону. Після кількох чарок Григорій веселішав. Жартував, розповідав цікаві іскторії:

- А сьогодні напарника мєнти привезли на роботу! Уявляєш, Рома яка картина!

- Та ну дядь Гриш! Жартуєш?

- Правда. Ми з ним вчора перебрали дещо, та мене дружина додому повела. Працюємо ж разом. А той чудик, пішов шукати пригод. Ну і знайшов. На патруль нарвався. Прокидається у них, а вранці пояснює, що працює на м’ясокомбінаті. Сьогодні мол, забій – тож спізнюватись, ніяк не можна. Ну і обіцяє їм по кілька кілограм м’ясця без ГМО.

Коли дядя запитував про захоплення Ромки, про школу, про батьків, той старався вставити щось смішне. Григорій щиро сміявся і хвалив свого «племяша».

- Ну ти, пацан, молодець!

Або

- О! Який в мене племяш!

Гумор, веселі паузи в розмові, дотепність та доброзичливий тон – все це Рома вдало переймав у свого дядька. Завдяки чому ріс його авторитет в школі, і на вулиці. Він навіть готувався до п’ятничних вечорів, коли після школи не біг додому, а їхав автобусом до бабусі.

Тим часом напруження в хаті росло. Григорій, дивлячись з-під брів, добивався свого:

- Це ти батьку моєму покійному могла брехати, що більше нема самогону! Той би повірив. А мені не треба втюхівать.

- Григорій – тоном суворої вчительки сказала Зінаїда Миколаївна – ти зовсім мозок пропив? Що ти несеш?

Аби її слова пробились через п’яне забрало, вона сперлась на один лікоть. Сумно заскреготіли старі пружини.

Григорій піднявся з-за столу і шатаючись пішов на свою матір. Не дійшовши, зупинився. Похмуро провів долонею по рідкому, масному волоссю. Повернувся до груби – присів біля дверцят. Відчинив та прикурив від полум’я цигарку. Випустив в повітря дим.

- Гриша, ти б не курив, в хаті ж дитина спить!

- Не пий, не кури! Досить мене дресирувати! – знову спихнув Григорій. – Ти думаєш, у мене не життя, а малина? Ви всі вважаєте, що м’ясокомбінат – це лише свіженьке сало-м’со і лівак.

Глибоко затягнувся тютюновим димом, видихнув:

- А як воно по десять-п’ятнадцять корів-свиней впродовж зміни ухайдохать нікого ж не колише. Чи коли розчиняєш пузо і виявляється що скотина з приплодом. Гадаєш це все так, іграшки?

Замовк. Потім продовжив:

- Ось ти минулої ночі спала собі, а я в крові по коліна. Навкруги кровіща, трібуха, воняє так, що очі виїдає. І після такої зміни я не маю права по сто грам випити? А? Я тебе запитую!

Дим потрапив в очі, Григорій витер сльози. Дихання почастішало. Затримав подив – видихнув:

- Наливай, сказав. А то тільки повчати!

- Гриша, йди додому вже. Тебе діти чекають, Даша.

- Шо ти мені душу рвеш? Немає в мене Дашки вже другий місяць. Дітей переконала, що я гівно. Не хочуть навіть чути про мене, не те що бачити. Все, хана! Нальєш  ти в решті решт, чи ні? Я зараз сам знайду – переверну все догори дригом, та знайду.

Він спробував різко підскочити – не вдалося. Похитнувся ловлячи рівновагу. Закриваючи дверці груби, з розмаху врізав по ним. Дверцята стукнулись і відкрились.

- Не шуми. Рома спить. За диваном бутиль візьми – здалася бабуся.

Налив. Шумно ковтаючи випив чарку. Спустився на стілець, тіло наче втратило кістки, зм’якло. Сперся лобом у зігнутий лікоть забубонів щось безладне.

Бабуся тяжко вдихнула, почала молитися.

Під цю монотонну какофонію, сон почав долати Рому.

Бурмотіння дядька переросли в хропіння. Вдихи баби Зіни змінились розміреним диханням.

Всі поснули. Вогонь в грубі пройшов свою активну фазу. Зворотна тяга стала заповнювати хату димом, через відчинені дверцята, занурюючи сплячих людей в чадне забуття.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше