Глава тридцать перша.

Олександр зачинивши двері кімнати для гостей притулився спиною до стіни. 

Чоловік не любив згадувати про своє дитинство, тому зазвичай в розмовах намагався оминати цієї теми. Але не сьогодні... Сьогодні він розповів про це Ользі. Він все ніяк не міг зрозуміти чому це зробив, чому відкрився саме їй. 

В голові Олександра почали спалахувати спогади, про щасливе дитинство з люблячими батьками. Ці спогади швидко змінилися на інші, про декілька років пекла яке довелося прожити Олександрові після смерті батьків під опікою тітки, котора постійно зловживала алкогольними напитками. Тітка Олександра, Зоя, часто приводила до будинку своїх товаришів по чарзі, які іноді напивалися до такої міри, що шукали з ким би побитися і в таки миті їм під руку потрапляв Олександр, хлопчик, який тоді не міг захистити себе. Саме після таких знущань та побиттів чоловік й почав займатися спортом, щоб змігти дати відпір  своїм кривдникам. Надиво, але все це не зламало його, а навпаки змогло настільки мотивувати для того щоб не дійти до такого ж, що на даний момент Олександр успішний чоловік, який має успішний бізнес, побудований з самого нуля. Можливо, це єдине за що Олександр вдячний обставинам які склалися після смерті батьків.

Олександр тяжко зіткнув й відігнаіши спогади попрямував сходами до низу. Насправді він визвався принести речі Ользі, щоб втікти від подальших розпитувань жінки й в нього була надія на те, що коли він повернеться до кімнати, то Ольга забуде про що вони розмовляли, або принаймні не юуде знову заводити цю тему.

Коли чоловік спустився вниз, то до нього  з кухні вийшла В'ячеслава.

- Все гаразд? - запитала дівчина підійшовши до свого нареченого - Мама не знає міри. Не ображайся на неї раптом вона щось не  так сказала - сказала В'ячеслава помітивши що Олександр чимось засмучений.

- Не хвилюйся. Вона мене ніяк не образила, і я її теж. Ми, надиво, спокійно поговорили. Й вирішили, що будемо намагатися дізнатися один одного краще - відповів Олександр заспокоюючи кохану - Чесно кажучи, не знаю як я б себе поводив, як би моя донька прийшла й сказала: "Тату, знайомся це мій наречений". Хоча... Я б скоріш за все сказав що вона ще маленька й викинув би його з балкону - сказав Олександр з хитрою посмішкою на обличчі.