Глава тридцать п'ята.

Ранок В'ячеслави розпочався з поцілунка.Вона не була проти того як саме Олександр вирішив її розбутити,. Навіть навпаки, була обома руками "за". Як тільки поцілунок закінчився вона розплющила очі й посміхнувшись промовила:

- Добрий ранок - після цих слів дівчина потягнулася й присіла на ліжку.

- Добрий. Якщо ти хочеш піти зі мною на роботу, то тобі потрібно вставати і збиратися, люба - промовив Олександр  глубоким з хрипотцою голосом. 

- Зараз встану. А котра зараз година? - сонно сказала В'ячеслава та позухнула, прикриваючи рот рукою.

- Дев'ята - відповів чоловік навіть не подивившись на годнник - Славо...

- Так? 

- Я ж без тебе піду, якщо зараз не встанеш - сказав Олександр й почав застібати сорочку, стоючи спиною до дівчини. 

У відповідь у спину Сашкові полетіла подушка, яка тепер лежала на підлозі, а сам чоловік здивовано подивися на В'ячеславу, яка сиділа з таким виразом обличчя ніби вона тут ні при чьому. Піднявши подушку Олександр поклав її на край ліжка. На його обличчі з'явилася посмішка.

- Хочешь пограти? Вибачай, але я полюбляю інші ігри в ліжку, і не тільки.

- І які ж саме? - запитала В'ячеслава, нарешті покидаючи ліжко й направилася до ванної кімнати, але зупинилися в дверях, для того щоб почути відповідь чоловіка.

- Тут краще показувати, ніж розповідати. Ось, повернемось з роботи і... - сказав Олександр прикінці зробивши багатообіцяючу паузу.

- Єх, обіцянки... - сказала дівчина закативши очі та скрилася за дверима ванної кімнати.

- Ось же... - з посмішкою на обличчі сказав Саша, застібаючи запанки на рукавах.

- Доброго дня, Олександр Вікторович - привіталася із шефом Рита коли він разом зі Славою тримаючись за руки увійшов до приймальні, яка вела до його кабінету.

- Добрий, Рита. Знайомтесь: це В'ячеслава, моя наречена; Славо, це Рита, моя помічниця - познайомив їх Олександр.

- Рада знайомству. Олексндр Вікторович, вам як і завжди, кави? - запитала Рита.

- Так. А В'ячеславі чаю - відповів чоловік й повів дівчину до себе в кабінет.

Увійшовши до кабінету, вячеслава почала його розглядати. Панорамні вікна, скляний стіл, кожене крісло, диван і ще одні двері. Все було в чорно-білому кольорі. "Як життєрадісно" - подумала вона.

- Саш... А я давно хотіла в тебе запитати - почала казати В'ячеслава та присіла на диван.

- Що саме, золотце? 

- А чим саме ти займаєшься? 

В наступній главі В'ячеслава продовжить перебувати на роботі у Олександра. В кого які є ідеї чим кокретно займається Олександр? Чекаю на ваші коментарі) 

Наступна глава завтра :)