Глава тридцать сьома.

В'ячеслава нестала чекати на відповідь Олександра і зі сльозами на очах вибігла з його кабінету. Секретарка, Рита, розгублено дивилася в слід дівчині, намагаючись зрозуміти що ж трапилось між нею та її шефом. Не встигла В'ячеслава й дійти до ліфту, як почався біль у животі, що вона аж сіла на карточки обхвативши себе руками. Рита підвелася зі столу та підішла до Слави. Вона погладила дівчину по спині, а після допомогла їй підвестися та посадила на диван, який знаходивс в приймальні.

- Посидь. Заспокойся. Я зараз дам тобі води - промовила Рита й підійшла до куллера з водою.

Не встигла Рита відійти від куллера, як почула звук удара, а потім дзвін. Поставивши стакан з водою на стіл, жінка увійшла до кабінету шефа без стука. Помітивши відкриті двері до особистої вбиральні, вона набралася сміливості і увійшла туди. Дзеркало яке висіло над раковиною було розбите. Олександр стояв опираясь на стіну. Його рука була розбита, кров стікала на кафель. Він навіть не звертав увагу на руку.

- Я зараз принесу аптечку - сказала Рита й вийшла з кабінету шефа та підійшла до шафи й почала шукати аптечку. 

Погляд метнувся до стакана з водою. Рита стомлено видохнула. Узявши стакан до рук вона підійшла до В'ячеслави та протянула їй його.

- Що трапилось? - запитала В'ячеслава дивлячись на знервовану Риту.

- Це ви мені скажіть. Що між вами обома трпалось, що вам стало погано, а Олександр Вікторовіч розбив дзеркало та поранив руку?

- Дурак - пошепки промовила В'ячеслава, схватившись за голову вона встала з дивану та промовила до Рити - Де аптечка?

- Єм... Зараз дістану - сказала Рита й ше трохи порившись у шафі дістала звідти аптечку, яку протянула дівчині.

В'ячеслава мовчки дістала спирт, вату та бинт. Деякий час вона просто дивилася на двері кабінету, думаючи чи варто їй туди заходити й обробляти рану Сашові. Дівчина недовго міркувала. Вона вирішила що все ж таки варто це зробити. Як не крути, а провокатором сварки стала вона сама. 

Видихнувши В'ячеслава рішуче увійшла в середину кабінету. Олександр сидів в кріслі. Усю його увагу до себе привертала бутилка з віскі. Яку він тільки но відкрив і збирався налити собі випити. Пошкоджена рука його зовсім не турбувала. Його взагалі ніщо зараз не турбувало. Навіть коли увійшла В'ячеслава він не подивився, а просто сказав забиратися й нечіпати його сьогодні. І Слава можливо б пішла, але звертався він з ім'ям Рита. 

В'ячеслава підійшла мовчки підійшла до нього.

- Давай руку. Треба обробити - сказала вона, після чого Олександр нарешті подивися на неї, а після притягнув до себе та уткнувся головою їй в живіт.

- Не злись. Не йди. Не кидай мене - сказав він й подивися їй в очі з мольбою в очах - Я розповім. Все розповім. Але не зараз. Я ще не готовий. 

- Я нікуди не піду, тільки дай руку. Вона вже вся в крові. 

- Мені все одно.

- А мені ні. Прошу, дай руку - попросила В'ячеслава й Олександр все ж таки протягнув їй свою руку.