Глава п'ятдесят перша.

Довго чекати на Олександра не довелося. Минуло небагато часу після того як В'ячеслава зателефонувала своєму нареченому, як він вже увійшов до палати. Привітавшись з Ольгою і потиснувши руку Ігореві, він підійшов до Слави та притягнув її в обійми, ніби цим жестом хотів показати їй що тепер вже точно буде гаразд, бо вона разом з ним. Ігор мовчки спостерігав зі сторони всі ці (як на його думку) рожеві соплі. Але все ж таки його не надовго вистачило:

- Ну все, все. Досить. Потім вже на обіймаєтесь наодинці. У вас буде достатньо часу на це, я впевнений, а от у мене поговорити час обмежений — відвідування вже незабаром закінчаться - знову взявшись за своє сказав Ігор.

Олександр випустив Славу зі своїх обіймів, і дівчини знову присіла на стілець біля ліжка. Сам чоловік встав поряд з нею й поклав свою руку на її тендітне плече, показуючи що він до сих пір поруч. В'ячеслава була йому вдячна за підтримку.

- І про що Ви хотіли зі мною поговорити? - запитав Олександр підчеркнуто ввічливо звернувшись до батька В'ячеслави.

- Наприклад, про те що ти збираєшся одружитися з моєю донькою, а я так і не знаю що ти за хрен такий - пробурчав Ігор.

- Якщо вам цікава моя думка, то я дуже таки не поганий, як ви висловилися "хрен", з гарним чуттям гумору, турботливий і ваша донька, прошу повірте на слово, ніколи не пожалкуй що вибрала мене - якось зовсім не скромно спробував описати себе Олександр, і що просто на просто найсмішніше: говорив він все це на повному серйозі.

- А ти, як я бачу, за словом в чужу кишеню не лізеш - не втрималася від коментаря Ольга.

- Знаєте як в народі полюбляють казати? Сам себе не похвалиш - ніхто не похвалить - відповів Олександр на колкість Ольги, не забувши при цьому використати одну з найчарівніших посмішок зі свого арсеналу (який був не таким же й багатим як може ви встигли собі уявити, бо цей арсенал складався лише з однієї посмішки).

- Але все одно ти балабол. У розвідку з тобою я б ніколи не пішов - сказав Ігор, на диво повеселівши від такої поведінки свого майбутнього зятя.

- Просто я не можу дозволити собі брехати вашій доньці - промовив Олександр і поглянув на Славу поглядом наповненим ніжністю і любов'ю, а потім додав дивлячись прямо у вічі дівчині - Вона для мене все.

- Ну не знаю, не знаю - з напушеним невдоволенням промовив Ігор, який насправді вже вирішив що Олександр йому подобається, але ж насправді він же має змусити Сашка понервуватися, хоча б трішки - ось скажи мені, чим на життя заробляєш?

- У мене свій бізнес. Слава не буде ні в чому потребувати - почав запевняти Олександр Ігоря.

- Не погано - прокоментував Ігор, зробивши собі помітку про те що можна попросити в зятька на новий рік моторну лодку, не обідніє - Що про дітей думаєш? - продовжив допит він.

- Думаю що вже час. І я дуже радий тому що в нас зі Славою буде дитина - сказав Олександр і відчув на собі тяжкий погляд В'ячеслави вирішивши що після лікарні обов'язково розповість правду дівчині.

- Розкажу про своїх батьків - попросила Ольга, подумки потираючи руки від радості що нарешті з'явилася нагода запитати про це.

- Вони були професорами, навіть працювали в одному університеті. А потім сталася аварія і мною почала опікуватися тітка - відповів Олександр трохи при відкривши двері свого минулого.

- І останнє запитання - повідомив Ігор, і напустив на себе усю серйозність яку тільки міг - Що стосовно рибальства?

- Єм... Якщо навчите, то це було б класно - сказав Сашко чудово зрозумівши що в майбутньому послідує за цим запитанням пропозиція порибалити разом.

- Ну що ж.... вітаю в нашій родині. Але, синком називати тебе не стану.

Усіх вітаю з Новим Роком і бажаю усього найкращого, і звичайно ж щоб ваші бажання здійснилися.