Глава двадцать перша.

Як тільки за Ксенею й Олександром В'ячеслава закрила двері її увагою повністю заволоділа Наталя. Дівчина дуже любила дітей і завжди мріяла, що у неї будуть такі ж маленькі янголята. Ще в шкільні роки вона подумала що дівчинку назве Мариною, а хлопчика - Олегом. Але, на жаль, цього вже не буде... Через цю думку її очі наповнилися сльозами, які вона намагалася швидко витерти, через що її очі стали червоними.
- Тітка Слава, ти чого? Не плач, будь ласка, - сказала Наталя, підійшовши до В'ячеслава.
Брюнетка присіла на коліна й обняла Наталю. Вона спробувала посміхнутися. Наталя обняла В'ячеславу у відповідь і своїми маленькими ручками витирала їй сльози, які знову пішли з її очей.
- Прошу тебе не плач, а то я теж почну плакати, - сказала Наталя.
В'ячеслава пообіцяла не плакати, замість цього вона запропонувала у щось пограти, поки не повернеться її мама. Наталя запропонувала пограти в хованки. Як вона сказала - це була її улюблена гра. Звичайно ж шукати в цій грі повинна була В'ячеславу.
Наталя сказала, рахуй до сотні, а сама побігла ховатися. Брюнетка розсміялася, але все-таки удала, що рахує до ста. Вона голосно промовляю кожну цифру.
Слава швидко порахувала до ста з-за того, що вирішила схитрувати і пропускала деякі, а може бути навіть і десятки цифр. Дівчина голосно сказала на всю квартиру: "Я йду шукати тебе Наталя"
Вона совісно шукала маленьку, заглядала в комод, в шафи на кухні, при цьому старанно ігноруючи дитячий сміх, який чувся за фіранками. Брюнетка награно голосно сказала : "Куди ж сховалося Наталя? Ніде не можу її знайти". Після своїх слів В'ячеслава знову почула дитячий сміх, тому продовжила говорити: "А може вона сховалася у ванній? Або може за диваном? Як же Наталя вміє добре ховатися, от би мені так навчитися. Хм, чи зможу я її знайти?". Коли Наталя почула слова В’ячеслави то не довго думаючи вийшла зі свого укриття, зі словами: "Ось я тут була. Ти просто зовсім не вмієш шукати".
Наталя вийшла тільки тому, що вже і правда повірила в те, що В'ячеслава буде ще довго її шукати може бути весь день або кілька годин, якщо пощастить, а їсти їй хотілося просто зараз. Маленька дівчинка не встигла сьогодні поснідати через те, що її мама швидко одягла її та забрала з дому.
- Слава, я їсти хочу.
Після цих В'ячеслава підняла на руки Наталю і пішла разом з нею на кухню. Дівчина відкрила дверцята холодильника, і подивилася, що в ньому знаходиться.
Вона дістала з нього сир і запитала у Наталі:
- Будеш?
- Так - сказала Наталя і посміхнулася.
Слава посадила Наталю на стільчик і поклала їй сир в тарілку. Коли дівчинка вже з'їла більшу частину сиру на тарілці В'ячеслава почула, як двері почали відкриватися.
- Чому так довго? - відразу запитала В'ячеслава, підійшовши до тільки, що прийшли Олександру і Ксені - Боже, - сказала брюнетка, коли побачила, що в Олександра розсічена брова і розбита губа.
- Все гаразд - намагався заспокоїти її Олександр.
Ксеня відчувши себе третиною зайвий і пішла в кухню до Наталії. Тим часом, Олександр обійняв В'ячеславу, і прошепотів їй на вухо
- Я впевнений якщо ти мене поцілуєш, то все швидко мине.
- Так, невже. Може ще щось потрібно для того, щоб швидше пройшло? - запитала вона, трохи знущаюся з чоловіка.
- Потрібний. Потрібно, щоб ти залишився день провела зі мною в ліжку - одночасно грайливим і хрипким голосом сказав Олександр, все так же саме на вухо дівчини, а його в руки, тим часом опустилися на стегна В’ячеслави.
- Приваблива ідея. Але я відповім тобі "ні" - сказала В'ячеслава і відсторонилася від Олександра.
- Шкода, дуже шкода. Може у мене ще є шанс переконати тебе? - запитав Олександр.
- Не думаю. Ну що, підеш або залишишся ще ненадовго?
- Навіть не сподівайся на те, що я просто розвернуся і піду. Запам'ятай щоб не сталося цього не буде.
- Ось і чудово. Тоді роззувайся і проходь - сказала В'ячеслава і швидко поцілував чоловіка в шоку пішла в кухню до Ксені з Наталею. - Все в порядку? - запитала Ксеня у В'ячеслава.
- Все просто чудово! - сказала В'ячеслава і почала робити собі чай - Потім розкажеш, що там у вас сталося? Після того, як Олександр піде.
- Добре, - сказала Ксеня і посміхнулася В'ячеслава, а потім додала : - Твій Олександр просто чудовий. Тримайся за нього!
- Обов'язково - відповіла брюнетка до того, як в кухню увійшов Олександр.
- Про що розмовляєте? - запитав Олександр встав за стільчиком на якому сиділа В'ячеслава.
- Про те, що ти такий чудовий - чесно, відповіла Слава.
- А ти в мені сумнівалася?
- В тебе?! Ніколи. Як ти таке міг подумати про мене? - запитала В'ячеслава підморгнула Ксені яка насилу стримувалася, щоб не засміятися волосся.
- Мамо пішли на вулицю. Я гуляти хочу! - сказала Наталя, дивлячись на Ксеню очима, як кіт зі "Шрека".
- Славо, тут є якась не далеко дитячий майданчик?
- Так, з іншого боку будинку - сказала В'ячеслава і посміхнулася від відчуття того, що руки Олександра лягли на плечі та легко масажувати їх, від чого В'ячеслава відкинулася на спинку стільця.
- Ну, що дитина? Іди взувайся. Ви з нами на майданчик? - запитала Ксеня Олександра і В'ячеславу чи підуть вони з ними. Коли ті відмовилися вона теж пішла в передпокій, взуватися. Дівчина прекрасно бачила і розуміла, що їм необхідно трохи побути на одинці. Тому вона вирішила разом з Наталею. погуляти якомога довше.
Вона все ж не помилилася, тому що як тільки зачинилися двері, Олександр нагнувся, і його губи торкнулися шиї В'ячеслави, цілу. Дівчина відкинула голову в сторону, надаючи Олександру більше доступу до шкіри. Брюнетка піднялася зі стільчика і повернулася обличчям до чоловіка. Він підняв В'ячеславу і посадив її на стіл. Своїми губами він накрив її губи, захоплюючи в пристрасний поцілунок. Руки Олександра залізли під кофту. Коли В'ячеслава розірвала поцілунок швидко сказала:
- Вони можуть повернутися в будь-який момент.
- Тому менше слів більше справи - відповів Олександр славі.
Чоловік знову підхопив дівчину на руки й швидко відніс її в спальню. В яку двері відчинив з ноги. Він поклав В'ячеславу на ліжко і навис над нею. Олександр вирішив, що потрібно і правда поквапитися, тому швидко позбавив їх від одягу. В'ячеслава потягнулася до Олександра за поцілунком. Вона простогнала коли відчула що Олександр почав повільно заповнювати її.