Глава двадцать сьома.

- Сашко, ти просто не знаєш мою маму - говорила В'ячеслава однією рукою тримаючи слухавку, а іншою протирала стіл в кухні - Коли вона приїде, то обов'язково влаштує й мені й тобі виніс мізків.

- Чому ти так в цьому впевнена? - запитує Олександр на іншому кінці слухавки.

- Бо вона завжди всім виносить мізки з приводом чи без. Характер такий у неї, знайде до чого докопатися - говорила В'ячеслава в слухавку й завершивши протирати стіл почала ставити на місце вже вимитий сухий посуд.

- Невже? Тоді скажи мені наприклад до чого вона може "докопатись".

- З реального життя? - запитала В'ячеслава й почувши коротке "угу", то почала згадувати - Наприклад: той борщ що я варю, або занадто червоний, або взагалі блідий якийсь; пил я теж не так витираю як треба не в ту сторону і не тими рухами; тато не правильно двигає меблі, весь фен-шуй псує, в якому вона не тямить; потім...

- Чекай, чекай - перебив В'ячеславу сміючись Олександр - Не так пил витираєш? Серйозно?

- Так. Виявляється те як я витирала пил, як же вона казала... А, точно, вимітала все добре, а притягувала злих духів - промовила В'ячеслава й сама розсміялася - Мабуть, зараз вона впевнена в тому що мала рацію.

- Так? Чого ти так думаєш?

- Ну як "чого"? Дивись: Артемчика виміла, а Саньок притягнувся.

- Тобто, я злий дух? Такого мені ще ніхто ніколи не казав, ти перша, люба - промовив Олександр із піднятим на весь день настроєм після розмови з дівчиною - О котрій мама має приїхати?

- Казала що вже о третій буде в Києві.

- Я скажу Георгію що б зустрів її, скоріш за все в мене не вийде. Роботи накопичилося.

Як тільки Георгій зателефонував дівчині й повідомив, що вже забрав її матір й вони їдуть до будинку, то В'ячеслава вдягнулася й вийшла на вулицю. Навколо вже все було білим й не дивно, бо вже у свої володіння декілька днів тому вступила зима. В'ячеславі не довелося чекати занадто довго, бо вже зовсім скоро відчинилися двері воріт й в їхала чорна машина. Георгій вийшов першим й потім вже відкрив дверці і для мами В'ячеслави. Ольга була шокована й особистим водієм й будинком куди її привезли. Тепер їй було вже дуже цікаво познайомитися з "Саньком".

- Привіт мамо. Як добралася? - запитала В'ячеслава підійшовши до матері та обійнявши її.

- Чудово, тільки ось водій занадто повільно їхав - сказала Ольга починаючи скаржитись - А де...ммм Саньок?

- Саша зараз на роботі, сказав що приїде пізніше.

- А Артемчик завжди міг відкласти свої справи й особисто зустріти мене - нагадала Ольга - Добре, почекаємо твого, Олександра. Пішли поки дім покажеш.

Ну як вам глава? Чи хотіли б ви щоб в наступній главі Ольга трохи познущалася з Олександра , а він з неї? Чи ні? Чекаю на ваші коментарі. Зі Святим Миколаєм вас всіх)