Розділ 21. Мінне поле

Розділ 21. Мінне поле

Зазвичай в книгах і фільмах в такі моменти дівчата стоять і розгублено тріпочуть віями. І поки вони тріпочуть, ситуація вирішується якось сама собою. Але Тоня відчувала, що у неї такий номер не пройде. Вона, звичайно, про всяк випадок кілька разів кліпнула, але в той же час гарячково міркувала, як викручуватися.

Для початку непогано було б зрозуміти, в чому її, власне, звинувачують. Вірніше, не її, а Белінду. Але віддуватися все одно Тоні. Хто такий цей Брайон Сильвестр? Лорд чомусь впевнений, що «Белінда» летіла в альтанку, щоб опинитися в обіймах цього чоловіка. Чому? Невже у неї був таємний роман? Виходить, саме на цей роман постійно натякає Максиміліан? Це і є «маленький секрет» Тониного двійника? Звідки ж про це Лорд дізнався, якщо, схоже, навіть батьки Белінди не в курсі?

Якщо припущення вірне, то справи Антоніни, прямо скажемо, не дуже. З'явитися на відбір наречених для Лорда, маючи таємний зв'язок з іншим — за таке по голівці не погладять. Але про що думала Белінда? Навіщо погодилася брати участь у конкурсі? Адже не схожа вона на легковажну дівчину. Не могла вчинити так нерозумно. А може, все-таки жодного роману немає? Або був, але в минулому? В такому випадку найкраща тактика — все заперечувати.

— Не розумію, мілорде, про що ви. — прикинулася невинною овечкою Тоня. — Вперше чую про Брайона Сильвестра.

— Та що ви кажете, — уїдливо хмикнув Лорд. Він хоч і випустив Антоніну з обіймів, але продовжував стояти впритул, грізно нависаючи над нею. — Так швидко забули одного зі своїх університетських викладачів?

От дідько! Цей «Сталлоне» ще й викладач. Ох, Белінда! Це ж треба — закрутила з кимось зі своїх професорів. А Тоні викручуватися. Тут і без того спілкування з Лордом ніби ходьба мінним полем.

— А, ви про цього Брайона. Я думала, мілорде, ви маєте на увазі якогось іншого Брайона...

— Саме того, — перебив Максиміліан. Тоня задкувала, а він наступав, поки вона не вперлася спиною в стіну. — Беліндо, — він підняв її голову за підборіддя, змушуючи дивитися в очі. — Я ж відразу вам сказав, що знаю вашу маленьку таємницю. Навіщо ви заперечували? Навіщо відмовляєтеся зараз?

Лорд говорив без роздратування. Але Тоня бачила за блиском в очах, що спокійний він лише зовні — всередині вирують емоції. Зрозуміти б які. Але Максиміліан був не тим чоловіком, якого розкусиш на раз. Грається, ніби кіт з мишкою. От же інтриган. Знав, що у Белінди є кавалер, і влаштував полювання на живця. Спеціально підсунув записку з цією приманкою «Б. С.», щоб перевірити, чи побіжить Белінда на побачення. Хоча, можливо, записку написав хтось інший, а Лорд лише прочитав і вирішив скористатися ситуацією.

Як би там не було, ясно одне — у Максиміліана немає повної впевненості в тому, що у Белінди роман на стороні. Інакше б він не влаштовував перевірки. А раз так, потрібно продовжувати захищатися.

 — З Брайоном Сильвестром ми просто друзі і колеги. Решта — чутки.

Зелений обідок райдужки Лорда небезпечно спалахнув. Дихання стало рваним. Схоже, Тоня вже довела Максиміліана до сказу. Він упер руки в стіну по обидва боки від її голови. Усе. Відступати нікуди. Саме час переходити в наступ.

— Я теж знаю вашу маленьку таємницю, мілорде, — вкрадливо вимовила Антоніна.

Максиміліан не ворухнувся, але Тоня відчула, як він напружився. Однак це не завадило йому наблизитися настільки, що кожен глибокий подих спричиняв дотик.

— І яку ж?

— У вас таємний роман із Рунетою, — випалила Антоніна.

Куточок його рота поповз вгору. На обличчі з'явилася ледача посмішка.

— Звідки у вас така достовірна інформація?

Думає, своєю іронією зіб'є Тоню з пантелику? Не вийде! Вона продовжила наступ:

— Ви ж тому застосували право вето і залишили її? Ви заздалегідь намітили переможницю, а конкурс для відводу очей!

Напір Антоніни спричинив не зовсім той ефект, на який вона розраховувала. Лорд не виглядав виведеним на чисту воду. Тільки ще більше розвеселився.

— Думаєте, я захоплений Рунетою? А хочете, доведу зворотне? — дражливий погляд і посмішка не віщували нічого доброго.

Тоні раптом стало ще тісніше в капкані навислого над нею Максиміліана. І вона зрозуміла чому. Його губи почали неспішний рух до її губ. Здається, вона здогадалася, як Лорд зібрався доводити, що захоплений не Рунетою. Паніка і солодке передчуття одночасно заволоділи Тонею. Не найдоречніші почуття, коли треба рятуватися втечею. Але на півдорозі Максиміліан зупинився:

— Хоча ні. Спочатку ви доведіть, що не закохані в Брайона.

На що це він натякає? Що Антоніна має його поцілувати??! От тобі й маєш, Белінда наламала дров, а Тоні розгрібати!

Лорд дивився очікувально. Дідько! Що ж робити? Вируючий адреналін надав рішучості:

— Ну гаразд.

Максиміліан здивувався. Тоня це точно помітила. Не чекав від неї такої реакції. Вона потягнулася до нього, хмеліючи від власної сміливості. Поклала руки на груди і стала навшпиньки. Лорд напружився. Тоня відчувала долонями, як калатає у нього в грудях. Вона легенько торкнулась його губ, а вже наступної миті опинилася у вирі зустрічного поцілунку...

— Беліндооо, — басовитий голос Веремія пролунав звідкись здалеку, але його гучність була такою, ніби пролунав над самим вухом.

Як же моряк вчасно! Тоня відскочила від Максиміліана, відчуваючи, як щоки заливає густий рум'янець від тихого хриплого шепоту Лорда:

— Переконливий доказ...

— Беліндооо, — Веремій рухався у вірному напрямку. Судячи зі звуку, він вже в парі десятків метрів.

— ... але я не повірив. Адже я знаю ще один ваш маленький секрет, — Лорд засунув руку в кишеню і витягнув з неї аркуш: — Пам'ятаєте? Ви дали мені його на церемонії вручення почесних емблем. Дали тому, що були впевнені — я не зрозумію, що на ньому написано.

Так там би ніхто не зрозумів. Тоня пробігла поглядом рядки дивних символів, виведених на папері — абракадабра.