Початок історії

Хей,всім❤Не знаю чи доречно вітатись ще раз,але я зовсім забула описати себе зовнішньо(не судіть строго,я інколи така неуважна).Я дівчинка не зовсім високого зросту,але кого я обманюю?Я напевно дуже низька,мій ріст 163 см.Комплексів я взагалі не маю ,щодо цього,мені і так дуже комфортно.Щодо фігури,я достатньо худа,і з моїм зростом все виглядає навіть дуже лаконічно.В мене великі зелені очі,від природи пухленькі губи та щічки.

Типова дівчинка,вирізняюсь лише тим,що я суперактивна,і завжди беру участь в якихось змаганнях або взагалі різних подіях.Не знаю,що ще цікаво можна розповісти ,тому все-таки перейду до своєї розповіді(дехто подумаєє,нарештііі!!)

.

2 роки тому:Був звичайнісінький шкільний день,я з своєю подругою Ксюшею щойно пообідала,і ми збирались на урок фізики(ненавиджу цей урок всім серцем)

-Як проходить підготовка до конкурсу в Львові?-запитала Ксюша.

-Якщо чесно не дуже,я така втомлена останнім часом,що єдине бажання просто лягти й виспатись.

-Розумію,але ти повинна ,ще трішки потерпіти,знаю,що результат для тебе дуже важливий.А після,ми обов'язково круто відсвяткуєм

-Так-так,відсвяткуєм,навіть обов'язково ,бо я вже забула значення слова "відпочинок"-відповіла я,з ноткою іронічного сміху.

-А що там Саша?Які у вас взагалі відносини,а то я геть нічого не розумію,та й ти нічого не розповідаєш.Еххх,зовсім забула про мене подруго,я вважала ,що в нас немає секретів.

-Ксюш,немає чого розповідати.Стосунки в нас звичайні,ми просто друзі😁

-Ну звичайно,не видумуй ,я не повірю о цим вашим "we just friends".Що забула ,що мене важко обдурити,м?"-ксюша і справді була людиною "ренгеном" ,і мені було дуже важко щось від неї приховати.На моє щастя,задзвенів дзвоник і я не повинна була шукати підходящих слів для пояснення.До класу зайшла вчителька,насправді дуже добра,а фізику я ненавиджу через те,що нерозумію цього предмету.Взагалі до слова,я кругла відмінниця,не ,те щоб я все прям так добре вчу,я просто можу викрутитись з будь-якої ситуації(головне бути впевненою).Урок проходив дуже довго і нудно,хвилини для мене були як вічність,думаю кожному знайоме це відчуття.

Продзвенів дзвінок на перерву,на щастя,це був останній урок,і я швиденько вибігла з класу,адже в мене репетиція з танців.Ми їдемо на конкурс до Львова ,і якщо візьмемо перше місце,поїдемо відпочивати до Греції(якщо,що я танцюю в колективі).

Далі нічого цікавого не було,все як завжди я прийшла додому ,зробила  необхідні справи та одразу зайшла в чат,щоб спілкуватись з своїм другом Сашею.Я справді не прибіднялась,ми просто дружимо,в нас багато спільних тем,які ми можемо обговорювати навіть до 4 ранку.Саша-дуже красивий хлопець,старший на 2 роки,дівчата так і бігають за ним,але він каже,що його це не цікавить.

*Саша:Привіт,Лей,як пройшов твій день?Що робила?)

Лея:Привітик,якщо чесно примітивно,зараз слухаю музику,а в тебе як?

Саша:Та теж так.Слухай Лей,ми з тобою досить довго дружимо,можливо вже час піти кудись прогулятись?Як щодо суботи ,біля стадіону о 16.00?)

Лея: І справді,я згодна ,ну все мушу бігти ,потім напишу👄

Можливо ви й справді здивовані,але я ще жодного разу не гуляла з Сашою тет-на-тет. Ну справа в тому,що в нас різні компанії,та й часу в нас мало(саша займається спортом,і віддає більшу частину вільного часу саме цьому).Звичайно ,ми бачимось ,але то лише у школі на перервах ,де і часу толком про щось поговорити нема.Ксюша каже,що я йому подобаюсь ,але я все це заперечую ,бо він ніколи про це не говорив,та навіть не натякав.Зараз мені 15,і майже всі мої однокласниці мають хлопця,але я цим не дуже переймаюсь,на все свій час.

До речі,Ксюха-моя найкраща подруга,ми з нею здаємось дуже різними,але насправді ми "споріднені душі".Підтримка,моя опора ,і таке все далі,не буду багато описувати наші відносини)

"Треба лягати вже,і сповна насолодитись чарами сну,поки не продзвенів той клятий будильник"-з такою думкою,я поринула в світ сну.Люблю поспати,особливо коли мені сняться яскравні сни.

Прокинувшись з ранку,я виконала всю цю ранкову рутину.І почала швидко збиратись до школи,насправді пунктуальність-це не зовсім моє.Сьогодні п'ятниця,а це означає ,що вже завтра я повинна буду зустрітись з Сашою.Якщо чесно,я ще не зовім оприділилась з відношенням до нього,можливо він мені і подобається,але от я йому точно ні.Надто багато красивих дівчат за ним бігають,можливо йому якась таки подобається ,але ж це не означає ,що  він мені повинен про це розповідати.

Зайшовши до школи я зустріталась з ще одною подругою Натою(крута дівчинка,разом ходимо в музичну).

-Привіт,Лей,як твої справи?Що вирішила грати цього року?-звернулась Ната до мене.

-Привіт,Нат,насправді ще не знаю,хочу цього року грати ще і класичні твори,тому задумуюсь над творами Моцарта.А ти що плануєш грати?

-Ой,не люблю я всю цю класику,не моє це.Думаю буду грати твори якісь сучасні,ще не обрала.Але як оберу ,одразу тобі скажу-відповіла Ната,дуже гарно посміхаючись(що-що,але посмішка в неї справді дуже гарна).

-Знаю,знаю,який в тебе перший урок?

-Не повіриш,але твій улюблений-англійська.

Англійську я справді дуже люблю,та й взагалі вчити мови мені дуже подобається,мені це легко вдається та й пам'ять маю хорошу.Я б ще з радістю поговорила з подругою,але мусила бігти на урок(в мене алгебра).Зранку мене мучили думки ,чи мушу я розповідати Ксюші,що ми з Сашою плануємо зустріч.Ти,мій любий читач,можеш мене осуджувати ,і казати,як це не розповісти своїй найкращій подрузі?Але я все-таки напевно розповім опісля зустрічі,бо я не переживу всі ці монотонні розмови ,про те ,що я йому справді подобаюсь,і дружби між чоловіком та жінкою не існує.

На мій подив,день пройшов дуже швидко і ми як завжди з Ксюшей пішли до мене додому.

-Ти якась сьогодні дивна,таке враження,що хочеш від мене щось приховано-наче з презирством зауважила Ната.Та блін як вона це може знати?Все-таки важко буде приховати.

-Та ні,тобі здається,просто невиспалась.Краще розповідай,що нового,а то ми толком і не говоримо.