Душі

Дитино

Що тобі з того? Адже не заборонено. Правильно, не заборонено? А якщо хочеться? Ну і що, що «маленька». Так все подружки вже давно спробували. І не набагато раніше за інших. Просто захотілося, і нічого тут страшного, зате — як приємно! Жінка для цього і створена, і дівчинка. Дівчинка — щоб стати жінкою. Нехай інші в ляльки грають. Поки не скуштують; а коли все по-дорослому, по-справжньому — вже й не хочеться дитячих іграшок. Секс — це круто! Навіть зараз. А що змінилося? Так навіть цікавіше жити стало. Було трохи страшно, а зараз — радію. Ні, не кину, це моє. Не планувала, хоча знала, що так вийде. Не боялася, думала: любить. Повірила йому, повірила. Всі вважали малолітньої соскою, тільки в кущі звали, а цей — став зустрічатися. Проводжав, подарунки дарував, навіть жили трохи разом. Само собою якось вийшло. Перші два тижні — тільки цілувалися, та й то: боязким він був, хоча вже школу закінчив. Один раз гуляли допізна, хоча погода була не дуже. Проводив і заквапився до себе. Потім повернувся; дощ сильний пішов. Ну, пусти мене! Пусти. Пусти!.. Ось і пустила. Ні, не шкодую, хоча: не знаю. А як по-іншому? Ні, не скаржуся. Допомогу платять, коляска дитяча є, мама дуже допомагає. Школу хочу закінчити. Так, радію, і щаслива. Мабуть. Нікого не звинувачую.

Олексій Завидовський

Подобається

#3220 в Сучасна проза
#1511 в Містика/Жахи

У тексті є: таємниця, щирість, вибух мозку

Відредаговано: 27.07.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись