Душа
Лагідний місяць
Лагідний місяць
Коли на серці біль селився —
Тихий вечір до скроні хилився,
Усміхалося сонце, являло красу
І зливалися сльози в криштальну росу.
Так яскраво і лагідно місяць шепоче:
«Як світанок чарівне є щастя дівоче.
Згубиш біль ти у сяйві прекрасних зірок
Й веселково засяєш мов у буйстві казок.
Не журися, бо сльози немовби роса,
Зникне слід їх неначе минуща гроза,
Що весною гребувала сніжним цвітом
І ясними днями тривожила літо.
У днину чимало знегод ти прожила, І, попри біль, зростала твоя сила.
Ідеш стежиною немов на довгій ниві,
Яка проявить миті радісні, щасливі.
У легковій поринуть спогади і жаль.
Віднині не учуєш в самоті печаль
І гіркі сльози, що вкривали очі,
Залишиш думку про безсонні ночі.
Нікому не належить твоя воля
І тільки з вірою твоєю квітне доля.
Добро й життя схиляється тобі,—
Завжди будь вірною собі!»
Вночі люблю спостерігати за дивовижним опівнічним небом, коли яскраві прекрасні зорі заворожують своєю красою, а в чарівному місячному сяйві тануть усі жалі й хвилювання. Будьте для себе і лагідним місяцем, і світлим сонечком, адже тільки ми самі здатні створювати радість для себе й випромінювати добро у цьому світі...
Відредаговано: 08.08.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
