Душа для вовка

4

Ітан


В барі було багато молоді, видно тут і справді має бути весело. Палаючі вогники та неонові стрічки робили атмосферу затишною та особливою. Я встиг замовити безалкогольний коктейль, коли почув її спів. Боже, та в неї чарівний голос, я впізнав би його будь де. 

Протиснувся ближче до сцени і не зміг відірвати очей, вона стояла там, на невеличкій імпровізованій сцені, одягнена в білосніжне плаття, шлейф котрого доходив до підлоги, а перед був вище колін,та в чорних ботфордах на платформі, такий собі рок-образ. Їй надзвичайно личив білий колір, такий невинний, як вона сама. Боже, відчув себе підлітком. Стояв і милувався, поки вона не підняла очі і не побачила мене. І , клянусь, між нами пробігла, не іскра, то була вся блискавка. Вона співала, дивлячись мені в очі, так ніби співає лише для мене. 


Дочекався поки вона зійде зі сцени, під оплески присутніх тут студентів і школярів і попрямував до неї. 
— Круто співаєш, в тебе талант, Міє. 
— Е.. Дякую, - вона зніяковіла— круто, що тобі сподобалось. 
— Знаєш, як щодо вийти трошки прогулятись? — Все ж спробував я, справді як підліток. Я звик, що дівчата самі запрошують мене і не лише на милі прогулянки. 
— Чому б тобі не запросити свою дівчину, вона явно тебе зачекалась, — вона кивком голови показала на двері, там стояла Марія. От чорт! Що вона тут робить! — не думаю, що їй сподобається, що її хлопець гуляє з кимось іншим. 
Вона швидко развернулась і вже хотіла йти, — Чекай, Марія не моя дівчина! І я не запрошував її сюди. Я просто прийшов сюди з думкою, що зустріну тут тебе, будь ласка давай поговорим! 
— Почекай мене на вулиці, я піду попереджу напарницю, що йду. 
Я швидко пішов до дверей, де мене чекала Марія, — Маріє, що ти тут робиш? 
— Милий, ти не відповідав на мої дзвінки та смс і я розпитала хлопців де ти можеш бути, чому ти не запросив і мене? Тут так класно, — вона потягнулась за поцілунком, ледво зміг ухилитися, — ну гаразд, тоді хоча б потанцюємо? 
— Вибач, мені вже час. Я піду, бувай. — Я вийшов на вулицю в надії, що Марія не піде за мною. Та коли повернув голову назад, побачив, що вона вже танцює з іншим хлопцем. І це ше раз підтверджує, що її почуття зовсім не справжні. 


— Привіт ще раз, ти хотів поговорити?, — Мія стояла переді мною — про що? 
— Давай просто прогуляємось? Я не зроблю нічого поганого, обіцяю. — Я простягнув їй руку і з посмішкою на обличчі, вона простягнула мені свою. Не вірив власному везінюю сьогодні! 
Ніч була дуже теплою, вулиці освічувались сотнями ліхтарів, чувся шум океану. Я взяв два капучино у будці на набережній, трохи кофеїну нам не зашкодить. Кайфував, просто йдучи з дівчиною поряд. На її обличчі теж була посмішка. 
— То ти працюєш тут, так? — Почав я розмову. 
— Інколи співаю, як сьогодні, але в основному я тут офіціант. 
— А як же навчання? Я бачив тебе сьогодні в університеті. Я теж там навчаюсь. Майбутній продюсер, до речі. 
— Я працюю лише по вечорах, ми з братом живемо у двох, тому мені потрібно десь підзаробляти... Так я бачила твоє авто на стоянці. Я теж на музичному напрямку. Я просто обожнюю музику, люблю також писати пісні . Коли я співаю, ніби забуваю про всі турботи. Ніби, знаєш, крила виростають. — Вона зовсім не закривалися від мене, не соромилась того, що їй потрібно працювати, ніби її душа відкривалася мені, — ти не думай, я люблю своє життя. Хоча, моментами, буває важко. 
— А де твої батьки? Здається, ти ще надто юна, щоб самій утримувати брата. 
— Мої батьки... Вони розбились багато років тому. Та й не така я вже і юна. Мені 20, просто минулого не вийшло поступити в університет. А Брату 18, він ще школяр, він дуже мене підтримує. Його Маркус звати.— Її очі засвітились такою ніжністю, що я мало не приревнував її до брата. Хочу, щоб вони так само сяяли при думці про мене.. 
— Знаєш, вже пізно, нам мабуть час повертатись— вона до пила своє капучино і зупинилась. 
— Так, і справді завтра на навчання, але я так і не розповів тобі про себе нічого, тому давай завтра знову зустрінемось ? Після занять? Що скажеш? — Надто мало часу ми пробули разом, хочу ще. Вовк всередині просить не відпускати її. При думці, що вона буде далеко, аж паніка приходить. Я беру її за руку і веду за собою. —Я підвезу тебе, ти не проти? 
— Гаразд, бо вже й справді пізно, брат мабуть хвилюється за мене. 
— Дай мені свій телефон, будь ласка, — я швидко набрав комбінацію цифр і набрав їх.— Це мій номер . Я подзвоню тобі завтра, після занять. 
— Гаразд. — Вона знову зніяковіла. 
Коли ми приїхали за потрібною адресою і вона попрощавшись вийшла з машини, я зрозумів, що так і не зробив того, що прагнув весь вечір. Я так і не поцілував її. 
Та вона вже зайшла в середину будинку... Жаль, та натомість я отримав дещо більше : вона відкрилась мені, я відчуваю це. Її теж до мене тягне. 


Я розвернувся і швидко поїхав нічним містом на беріг океану, щоб трохи побігати, від пережитих емоцій мене розпирало, звір вимагав свободи. 
Новий місяць не надто освічував місце, куди я приїхав. З машини вибрався вже звіром. Зайшов у теплий океан, погуляв по березі та місцевому лісі. А коли повернувся в машину, зрозумів, що не хочу додому, хочу до неї, все звіряче єство тягнуло мене до неї. Не дуже зважаючи на людей я побіг вулицями, тримаючись у тіні будинків. До потрібного адресу добіг хвилин за 30. Світло все ще горіло у її вікнах, я бачив її у вікні, вона щось готувала, мабуть це була кухня. Клянусь, я б зараз все віддав, щоб заснути в її обіймах. 


Звіра не обманеш, вона моя. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше