5

Мія

Прокинувшись зранку, я було подумала, що вчорашній вечір мені наснився. Ну просто не могло бути, щоб такий хлопець, як Ітан, звернув на мене увагу. Я абсолютно нічим не виділяюсь, ані надзвичайною красою, ні великими статками, навіть навпаки я б сказала. Але його номер у моєму телефон говорив про те, що все було насправді. Повернувшись додому вчора, я ще довго не могла заснути, згадувала: як він тримав мою, як легко було з ним говорити і здається, на щоб розуміти один одного і говорити не потрібно. Магія якась. Я зовсім не збиралась закохуватись, я планувала присвятити себе навчанню та братові. До речі про брата, він каже, що знайшов якийсь підробіток і буде пізніше повертатись додому, нам не засадять лишній гроші, але я все ж хотіла б, щоб він більше вчився. Йому потрібні гарні оцінки, щоб поступати. Поговорю з ним про це, коли повернусь. 
Сьогодні, як ніколи довго я збиралась: ретельно вибирала одяг та наводила легкий мейкап. Попрощавшись з Маркусом рушила до університету. Вийшла на вулицю, а там мене вже чекав такий знайомий спорт кар. І Ітан з стаканчиком кави в руках. 
— Привіт, не хотів чекати до кінця занять, тому вирішив заїхати за тобою зараз і домовитись про зустріч а за одно і підвезти тебе. — Він протягнув мені ароматний напиток і посміхнувся посмішкою, від якої в мене мурашки по шкірі бігають. Ну ось, ще вчора хотіла тікати від нього, а сьогодні тану, як морозиво на сонці. — Подумав кава зранку не буде лишньою, тримай. 
Я взяла стакан і зробила малий ковток. 
— Дуже дякую, я саме не встигла зранку її випити. — Бо надто довго приводила себе в порядок. — І дякую, що хочеш підвезти, та думаю я й сама могла б добратись, недалеко ж. 
— Ну чого ти, все рівно я вже тут, сідай. — Він відкрив мені двері, такий джентельмен, виявляється. Серце в грудях скажено бились від того, що він поруч. Ще й почервоніла, як завжди. —  Чи ти може не хочеш щоб нас хтось побачив разом?
— Та ні, чому я мала б такого хотіти ? 
— Не знаю, можливо в тебе хтось є а я й не спитав. — Він обійшов машину і сів за кермом, і коли ми вже рушили, до мене дійшов сенс його фрази. О боже, він думає, в мене хлопець є. 
_ Ти справді думаєш, що я стала б гуляти з тобою, маючи хлопця? — Невже він такої про мене думки, або ж і справді думав, що зможе мене використати, як інших дівчат, котрі вішаються на нього через його гроші. 
— Ні, Ні Міє, просто це питання мене хвилювало, бо знаєш, я не хочу щоб наше спілкування лишалось на рівні прогулянок. Я, — мені здається чи він навіть хвилюватись почав, коли казав це? — здається, ще такого не відчував за свої 24 роки, мене дуже тягне до тебе, Міє. І я хочу дізнатись тебе ближче, хочу більше часу проводити разом, якщо ти не проти. 
— Але навіщо тобі я? Впевнена в тебе багато дівчат і знаєш, ну, я не рівня їм. Я звичайна, а взяти хоча б ту дівчина, що вчора приходила, вона зовсім інша. — Я вирішила все питати напряму, щоб потім не розчаруватись. Можливо це виглядало дивно, та я люблю правду, часто гірку, але це краще ніж потім мучитись.
— Міє, — він пригальмував на узбіччі, взяв мою руку і поцілував її. — Ти не уявляєш, на скільки ти чудова . Ти справжня, я зразу це зрозумів, одного погляду вистачило. Ти не така, як інші, це правда. Ти краща. Я це відчуваю. І мої слова, це правда, ти повинна вірити мені, будь ласка. 
— Я віритиму тобі, обіцяю.— Надіюсь, вірити йому буде так само легко, як зараз це казати.— Давай уже їхати, не хочу запізнитись. 
Я швидко попрощалась з ним і домовилась після занять написати йому. Декілька раз на протязі дня дзвонила брату, але той не відповідав. Я вже почала хвилюватись, але Маркус написав що зайнятий і подзвонить мені сам, коли звільнитися . Одногрупники продовжували мене не помічати, а на великій перерві я набрала свою подругу, щоб  запитати як в тої справи. Ми проговорила мало не цілу годину, і я дуже тішилась, що в подруги все добре. Домовились на вихідних сходити погуляти і попрощались. 
Декілька раз я навіть бачила Ітана в компанії його друзів, тих з котрими він був у "Свободі" вперше. В кінці занять він написав, що чекає мене біля авто і поспішила до нього. Від думки, що зараз ми знову будемо разом гуляти, сміятись або просто мовчати, я ставала щасливою. Коли я вже сідала в машину мені подзвонив невідомий номер. 
— Слухаю, — Ітан стояв поруч. 
— Доброго дня, мене звуть Джошуа, я лікар і дзвоню вам на рахунок вашого брата. Він потрапив до нас сьогодні . Приблизно о 13 годині дня. Він отримав важкі тілесні пошкодження, та це не найгірше . Найгірше те, шо в наслідок травми, в нього відкрилась внутрішня кровотеча і йому потрібна термінова операція, інакше наслідки можуть бути поганими. Скажіть, ви даєте згоду на операцію? — Телефон мало не випав в мене з рук. 
— Господи, як це сталось?! Звичайно, так робіть операцію! 
— Операція не маловартісна, ви зможете її оплатити? 
— Лише врятуйте брата, я все оплачувати, я знайду ці кляті гроші! — Сльози градом полились по моєму обличчі. 
— Ми починаємо підготовку до операції, чекаємо вас у лікарні. — У слухавці почули губки, а я почала судорожно думати, звідки взяти гроші. В мене були деякі заощадження, але їх явно не вистачить. 
— Послухай, Ітане, я.. В мене брат в лікарню потрапив, я мушу бігти. 
— Ти що, куди бігти, сідай негайно в авто! Я їду з тобою. І за  гроші не хвилюйся, я все оплачу. — Сперечатися не мало сенсу, їхати автобусом чи таксі буде довше, а гроші мені немає звідки взяти самій. Мені бул дуже незручно, але я вирішила, що все обов'язково поверну йому. Зараз головне врятувати брата. І дізнатись, що ж ще ним трапилось. 
— Дякую, Ітане, не хвилюйся я все поверну . Дякую тобі ще раз.

Він мчав по місту з шаленою швидкістю, не зважаючи на світлофори та інші авто. Так, ніби це його брат чи сестра були в небезпеці. Чорт, я навіть не знаю чи має він братів чи сестер. Прибули ми хвилин за 20 і одразу кинулись на рецепшн дізнаватися де саме знаходиться мій брат. 
Лікар сказав, що стан у Маркуса  важкий.Брата госпіталізували не одразу і тому втратився дорогоцінний час, але він постарається зробити все, що в його силах. 
Я страшенно хвилювалась і нервувала, тому що операція тривала більше трьох годин. Ітан не відходив від мене ні на секунду, заспокоював як міг, в решті я просто заснула в нього на плечі. Коли лікар вдруге до нас підійшов, повідомив, що операція пройшла успішно, але до брата можна буде зайти не раніше завтрішнього вечора. Поки він відходить від анастезії і знаходить в реанімаційній палаті. Трохи перевірки подих від напруження я спитала скільки це все буде коштувати, та лікар сказав, що все лікування уже  оплачено . Я здивовано перевела погляд на Ітана, але він жестом показав, що пояснить все пізніше. Ми подякували лікарю і пішли.