Душа дракона

Розділ 16

- «Час прокидатися!», - розбудив її бадьорий голос Даная,  який увірвався в її думки. - «Я не сплю вже два роки, і ця ніч для мене тягнулася вічно. Мені нудно від нудьги, і жахливо тебе не вистачає. Відліпися вже від нього!»

Розкривши очі, Джин насупилася, докірливо глянувши на примару.

- Вже ранок, - торкнулася вона обличчя Варона. - Міра, мабуть, вже приготувала для мене нові настанови, потрібно йти, навчатися покірності і рецептам улюбленої юшки сіверян, - зітхнувши, сказала Джин, кутаючись в накидку. Присутність примари Даная розвіяла всю насолоду ранкової знемоги.

- «Можеш не прикриватися, я вже бачив тебе оголеною!», - хмикнув він подумки.

- О, боги, за що мені ці випробування?! - з обуренням промовила вона вголос на його адресу, але Варон її слова сприйняв на свій рахунок, піднімаючись слідом за нею.

- Стривай! - схопив він дівчину, притягаючи її назад до себе. - Побудь ще трохи і послухай мене. У цій башті нікому не дозволяється сидіти без діла. З кожного по здібності - таке моє ставлення до розміреності нашого тут буття. Ти жінка, твоє місце визначено богами - воно біля вогнища. І я не вважаю, що наші бурхливі ночі - це твоя каторга . Або я знову помиляюся?

- Ні, владика, твоя правда , - постаралася посміхнутися Джинджер, але вийшло це в неї якось не дуже. - Те що між нами не можна назвати повинністю, не можна сказати, що це гра, але й назвати це відповідним словом теж поки не можна. Будь я лише забавою мене б пестили й плекали, не обтяжуючи жіночою працею, але й не шкодуючи бавилися б з моїм тілом де завгодно і скільки завгодно. Життя у забав коротке, іграшки ненаситним владикам швидко набридають. Це тяжка доля. Будь я просто служницею - ти б не лягав зі мною щоночі, не дивився б на мене з такою пристрастю. Тільки боюся я, що підгорілі казани та мітла, зроблять мене з часом буркотливою і кривої подобою Міри, і тоді я вже не буду настільки приваблива для тебе. Чим ближче твоє тепло - тим більше мої думки заповнені тобою, Варон. Але ти не дозволяєш мені підніматися в іншу ту велику частину твого життя, ти швидше за все віддаєш перевагу спускатися в цю малу.

- Джин, - уважно її вислухавши, Варон роздратовано трусонув головою. - Єдина причина чому я вважаю за краще проводити наші зустрічі наодинці - це надмірна увага моїх воїнів до твоєї персони. Твоя присутність за трапезами або під час тренувань - внесли б смуту в ряди владик. Ти відчуваєш драконів, але і вони відчувають тебе, відчувають твою особливість. Це розохочує хлопців, а я не хочу перехоплювати їх хтиві погляди у твій бік!

- Ти б ревнував мене? - як би нерозумно це не було, але Джин обрадували його ревнощі.

- А чи не час тобі відвідати турботливу Міру? - м'яко відштовхнув її від себе Варон. - І врахуй, маршалам дано розпорядження очей з тебе не зводити, так що хто-небудь з них буде відслідковувати кожен твій крок по кухні. Мені не сподобалося виглядати твої останки на снігу.

- Стало бути ти не тільки мене ревнуєш, але і боїшся втратити? - підсікла його з усмішкою Джин.

- «Та скільки ж можна?! Коли ви вже наговоритеся, голуби? Гей, я тут! Може, для наочності мені наступити на твого обожнюваного Варона?» - із стіни висунулася нетерпляча голова примари дракона.

- Мені все більше і більше подобаються наші бесіди, - спішно поцілував  Варона, Джин вискочила в вогкий коридор, де її вже чекали.

- «Що ти насідаєш на мене, Данай? Не годиться так ломитися і закочувати істерики! Моє життя не може належати одному лише примарі, тим більше, що я не знаю як допомогти тобі!» - сердито подумала Джин. – «З чого мені почати?»

- «Точно не з поглинених Вароном думок», - ображено протягнув Данай. - «Тебе більше турбує чому він не розкривається тобі. Частково я знаю його історію, але я не стану розповідати, тому що тобі пора почати розвивати в собі свій дар. Іскра може відчувати драконів не тільки дивлячись їм в очі, але і через дотик і навіть на відстані!».

- Так, добре, розкажи мені все, що знаєш про цю іскру, - пошепки заявила Джин, мученицьки втупившись на купу брудних черепків, на які кивнула їй сердита баба, яка тепер побоювалася наближатися до неї, після кинутих Джин загроз.

- «Іскри досить рідкісні, але я не скажу, що дракони ганяються за такими створіннями. Вони відверто їх бояться, тому що від іскри нічого не можна приховати. Жінки іскри дуже пристрасні і гарячі в усьому, на кшталт драконам, тому між ними і існує таке тяжіння. Щастить як водиться лише одному, з тих багатьох, які зустрінуться іскрі на її шляху - тому, кого іскра покохає всім серцем. Любов іскри здатна творити дива. Кажуть в іскрі зберіглася частка Богині Матері, що вона її прямий нащадок. Іскру ще називають пробудженою. Іскра завжди буде шукати свою половинку, свого дракона, щоб бути з ним єдиними, як Бог Отець і Богиня Мати. Владика, котрий побував в обіймах іскри хоча б раз - вже ніколи її не забуде, і буде прагнути повернути її будь-якими силами, поки не віддасть за це своє життя. Без нехтування честі, дракон навіть може взяти іскру за дружину, тому що така людська жінка здатна народити дракона!».

- Так ти вигадуєш! Такого бути не може! Дракону дає життя лише дракон!

- «Про це свідчать легенди! Ти запитала - я розповідаю. У чому я впевнений, так це в тому, що тобі пора почати тренуватися! Іди до владик, будь ближче до них, дай дару проявитися! Я не полишу тебе , поки ти не почнеш щось робити! І не зиркай на мене так, адже я борюся за своє життя!».



Лаванда Різ

Відредаговано: 08.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись