Частина 3

Я як нова копійка. Стильні білі штани, гольф і каблуки. Все нове. "В нове життя з новим гардеробом" - подумала я усміхнулася сама собі.
Вийшовши на вулицю я зрозуміла, що не завжди все буває, як задумав. Подивившись на хмари я зрозуміла: "Буде дощ! " Але нічого, не все відразу. А то ще подумають, що я навмисне так причепурилася, хоча насправді так і було.
Коли я вийшла з маршрутки біля"Метал Холдинг" дощ ішов вже повним ходом. "А синоптик передавав сонце" - подумала я відкриваючи парасолю. Головне не поспішати та іти повільно, бо буду вся в болоті. І тільки я це подумала, як червоне BMW, що їхало поруч, обприскало мене з калюжі брудною водою. Авто зупинилося і з нього вийшов років тридцяти, підтягнутий високий привабливий чоловік. На мить мені здалося, що це навіть Олег. Я вже готова була все йому пробачити та сказати, що "Нічого страшного, сама близько біля дороги йшла", як прекрасний незнайомець вийняв гаманець, дістав звідти купюри, протягнув мені та сказав недбало:
- На хімчистку, - тицьну гроші мені в руку, поки я стояла роззявивши рота, розвернувся і пішов.
Напевно я б там так і стояла шокована ситуацією і надмірністю винуватця ситуації, якби люди, які поспішаючи на роботу в дощ регулярно мене не відштовхували зі сторони в сторону, через те що заважаю пройти.
Зайшовши у вестибюль "Метал Холдинг" і оглянувши себе швидко в дзеркало я розчаровано пішла в бухгалтерію. От з таким виглядом я б точно це місце не отримала. Волосся покрутилося, штани всі в сірих плямах, навіть туш якось змогла розтектись. А вона ж водостійка! Коли писала заяву на переведення і підписувала накази, то по очах молоденької дівчинки бухгалтерки я зрозуміла : спочатку в туалет, а потім в конференц-зал. Мені просто нескінченно пощастило, що в неї з собою була косметичка і вона пожалівши мене позичила її мені. Я була готова її розцілувати. Ну а з одягом вже нічого не поробиш. Буду удавати ніби не знаю, що мої ідеально білі штани були найгіршим вибором з усіх можливих.
Швидко підходячи до місця призначення я зрозуміла, що нарада іде вже давно. І навіть перелякалася, що напевно переплутала годину і тепер мене не те, що не візьмуть особистим помічником заступника генерального, а взагалі звільнять за не професійність.
- Ну і відок, - почула за спиною єхидне зауваження Влади.

Влада працювала зі мною помічником Марії, але хоч прибийте, я не розуміла за що її тримають. Постійні запізнення на роботу, прострочені здачі звітів. Але їй вдалося неймовірне. Вони з Марією подружилися. Дуже швидко і не зрозуміло як. Тому навантаження у нас було різне, але зарплата однакова. - Ти ніби по землі валялася.
- Машина обляпала, - відповіла я коротко. Що вона взагалі тут робить? Як добре, що ми тепер майже не перетинатимемося.
Двері конференц-залу відкрилися і почувся Маріїн голос:
- Влада?! Еля?! - визирнула Марія, - Заходьте!
"Влада, Еля!?"- що це взагалі означає.
- Елеонора, що за вигляд?,- не по доброму шепнула мені на вухо Марія коли я біля неї проходила. Мені хотілося провалитися крізь землю! Ха! Зарано хотілося! Я навіть не здогадувалася що за хвилину мені захочеться провалитися ще глибше!!!!