Два полюси

Частина 6

Від самого ранку суботи я не можу знайти собі місця.
Можливо він пожартував? Або забув? А може Олег мене з кимось переплутав? І поки я приймала ванну на мій телефон, який тепер завжди поруч зі мною прийшло смс. Я відразу читаю, раптом по роботі, але :" Сьогодні в шостій. Чекаю зустрічі, Олег". ТА ЩО Ж ЦЕ ТАКЕ? Я у своїх фантазіях вже давно одружена за нього і маємо двох дітей, але це фантазії!!! А це реальне смс.
О шостій годині я вже стою біля свого будинку і чекаю на Олега. Не бувши певна що це побачення я довго не могла вибрати що вдягнути. Сексуальне плаття? Джинси й блузка? Джинси та футболка? А може взагалі спортивний костюм? Вибрала свої нещасливі білі штани, надіюсь цього разу без дощу і калюж, і стильну нову блузку. Зробила легкі кучери та легенький вечірній макіяж. А раптом це все ж таки побачення?)
Рівно в шостій до мого будинку під'їхав Mercedes-Benz Олега. Серце моє почало від хвилювання виригувати з грудей.
- Радий тебе бачити,- ніжним голосом, якого я ще від нього ніколи не чула усміхаючись і відкриваючи перед мною двері пасажирського сидіння промовив Олег, - Маєш чудовий вигляд .
- Дякую.,- коротко відповіла я.
Всю дорогу до ресторану Олег жартував і розповідав історії. Я ж відповідала коротко і за це дуже на себе злилась.
Зайшовши в ресторан я зрозуміла, що спортивний костюм це був би промах.
Нас посадили біля вікна з прекрасним краєвидом на озеро. Я б тут сиділа цілими днями.
- Я сподіваюся ти любиш рибу?
- Люблю. Зізнаюсь чесно, я ніколи не пробувала жодної з цих страв, що значаться в меню,- мені було так не зручно в цьому зізнатися, що я напевно була вся червона, але також не хотілося б виглядати ще в гіршій ситуації, якби я замовила б наприклад гречку з редискою лише тому , що тут її б назвали "Ля гречя".
- Тоді беру ситуацію в свої руки., - не встиг Олег відкласти меню, як тут же з'явився офіціант і став записувати замовлення. Я тим часом стараючись розслабитися дивилася на озеро.
За пів години хвилювання мене відпустило. Олег весь час жартував і я розслабилася. Я й не помітила, що випила не один келих вина, а цілу пляшку. Це все той офіціант, який підливав, а я навіть не помічала, адже вся розтанула в Олегові.
Можна протверезіти за секунду після пляшки вина? Можна! Не знаю, що мене спонукало повернути голову в протилежний бік від нашого столику. Але коли я побачила там Ігоря, який вечеряв з черговою своєю пасією я протверезіла в секунді. Він дивився просто на мене. Точніше на нас. І дивився так, що мені перехотілося і сміятися і навіть просто існувати.
Олег відразу помітивши зміну мого настрою подивився в ту ж сторону. Махнув рукою Ігорю і повернувся до мене. Але настрій у мене був зіпсований остаточно.
- Вже пізно, - почала я, - Дякую за прекрасний вечір. Але мені краще піти.
- Так рано? Я тебе чимось образив можливо?
- Ні, ні... просто голова розболілася.... багато роботи останнім часом......- почала я виправдовуватися.
- Тендер з "Маунтін Стейл". Знаю. Сам весь на нервах через нього.,- заспокійливо сказав Олег.,- Але ніякого піти. Я тебе відвезу. І навіть не думай заперечувати. Я ображусь.
Всю дорогу назад налагодити контакт у нас так і не вийшло. Олег щось розповідав, а я навіть не реагувала. Угукала, але була далеко. По не зрозумілих причинах я почувалася зрадницею. Тому коротко попрощавшись з чоловіком своїх мрій я поспішила додому. Заваривши чай я дуже довго згадувала погляд, яким Ігор дивився на мене..... в ньому читалося розчарування і біль. Про вібрував телефон. Потім ще раз. Я інтуїтивно боялася прочитати смс.
Перше було від Олега. ОГО! А я вже вирішила, що все зіпсувала: "Дякую за прекрасний вечір. Надобраніч."
Друге від Ігоря. " В понеділок рано до мене в кабінет!".




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше